Сьогодні у нашій традиційній рубриці на запитання студента Київського інституту журналістики Кирила Черкеса відповідає редактор відділу «Історія та «Я» Сергій МАХУН.
— Кого з українських історичних діячів ви б розмістили на національних банкнотах: від 1 гривні до 200? Якщо можна, два варіанти: власно-суб'єктивний (на свій смак) та власно-об'єктивний (на підставах внеску цих особистостей в українську історію)?
— По-перше, відзначу, що мої смаки і уподобання значною мірою відрізняються від сучасного «офіційного» погляду на українську історію. Власно-суб'єктивний погляд аж ніяк не знаходить місця на банкнотах гетьману Івану Мазепі... Це був егоїст у повному розумінні цього слова, людина, що інтригу, наклепи, дволикість вважала своєю суттю. Він підтримував культуру й одночасно... нещадно визискував десятки тисяч селян. Мабуть, і тому Полтава стала сумним вододілом, i за гетьманом пішли лише декілька тисяч козаків; абсолютна більшість не сприйняла його перехід під зверхність майже невідомого українцям шведського короля Карла XII, до того ж лютеранина. Коли б можна було ще комусь «стати під руку», то І. Мазепа це зробив би не вагаючись. Польща на той час була розколота між прихильниками Августа Сильного і Станіслава Лещинського, тож була занадто слабкою. Між тим «зрадженого» Петра I також ідеалізувати немає сенсу. Після Мазепи Україна стала вже не напівколонією, а справжньою колонією з усіма відповідними «атрибутами».
Тепер мій «власний» пантеон на банкнотах з міні-коментарями: 200 гривень — Тарас Шевченко, не Кобзар, а саме Пророк, совість нації, її дзеркало; 100 гривень, — Леся Українка, жінка-легенда, твори якої, як і Шевченковi, є загальносвітовим надбанням; 50 гривень – Іван Франко, енциклопедист, безумовно, людина Всесвіту.
20 гривень – Богдан Хмельницький, гетьман, що дав нації надію на самостійне життя. Він був-таки справжнім українцем, на відміну від Івана Мазепи (не в етнічному розумінні цього слова). Важкий вибір зробив у Переяславі Богдан-Зиновій, на жаль, його наступники Руїною розчавили паростки омріяної українцями незалежності.
10 гривень — Петро Конашевич-Сагайдачний. Геніальний полководець (Кафа, Трапезунд, Синон — турецькі фортеці не встояли під ударами його козаків; Хотинська битва 1621 р. повинна знайти своє місце серед найважливіших подій XVII століття в Європі. Як сказав І. Франко, «Туреччина, здобувши перший рішучий погром під Хотином 1621 року, почала хилитися з зеніту своєї величі і сили»). Додам — гетьман, «щасливий вождь козацький», був фундатором багатьох культурних проектів в Україні (Києво- Могилянська академія далеко не епізод); до того ж — людиною чесної вдачі.
5 гривень — Михайло Грушевський. У першу чергу не як політик, а як видатний учений- історик. 2 гривні — Ярослав Мудрий — «Богохранимий». Різнобічно освічена, мудра людина з неабияким дипломатичним хистом; залишив пiсля себе культурну спадщину величезної ваги (Софія Київська і Софія Новгородська, «Руська правда» — перше зведення писаних законів Давньої Русі). 1 гривня — Володимир Хреститель; початок нової епохи на землях України-Руси.
Власно-об'єктивний варіант не набагато різниться (подаю скорочену версію):
200 грн. — Т. Шевченко; 100 грн. — Б. Хмельницький; 50 грн. — М. Грушевський; 20 грн. — І. Франко; 10 грн. — Леся Українка; 5 гривень — П. Конашевич-Сагайдачний; 2 гривні — Петро Могила, перший екуменіст Східної Європи і видатний просвітник; 1 гривня — Ярослав Мудрий.
