Для мене «європейський вибір України» означає відкритість для цінностей європейського співтовариства. Це не пасивне очікування «європейського дива», а запровадження в життя тих моральних, політичних і економічних цінностей, які б наближали наше суспільство до європейського рівня якості життя.
Перебуваючи не зі своєї волі в атмосфері нав’язування чужих ідей, ідеалів, моралі відчуваєш природне бажання дихати чистим повітрям. Свідомість, як і раніше, зазнає атак сірої ідеологічної агресивності нескінченних суслових, селезньових, лужкових з їх імперськими ерзац-цінностями й вічною боротьбою зі «світовим імперіалізмом», «міжнародним тероризмом», «українізацією України». Пан посол відкритим текстом насильницьки перетворив на своїх співвітчизників тих громадян України, які вважають російську мову за свою рідну. І це якісно новий рівень імперських моральних цінностей. Пан Лужков помітив іноземних робітників знаками, щоб видно було чужаків. А пан Абоїмов нав’язливо від імені своєї держави вказує, хто є його підданий і підзахисний, начебто Батьківщина дається людині не Богом від народження, а згідно з новою російською зовнішньополітичною концепцією, котра нещодавно підписана паном Путіним. Але коли вже керівництво РФ так «піклується» про «співвітчизників», то нехай відшкодує моральні та матеріальні збитки, завдані українському народові внаслідок нав’язування йому «цінностей» тоталітарного режиму. Німеччина виплачує грошову компенсацію українським остарбайтерам. Російська Федерація, як правонаступниця СРСР, мала б учинити таким же чином щодо українців, що стали безневинними жертвами тоталітаризму. Зрозуміло, що це не такий захоплюючий процес, як захист «співвітчизників» від «українізації», і добровільно російська влада нічого не зробить. Тому Верховна Рада повинна, нарешті, прислухатися до пропозицій громадян України, викладених у зверненнні «Меморіалу» та «Товариства політв’язнів», і звернутися до керівництва РФ з вимогою грошової компенсації реабілітованим громадянам, потерпілим від політичних репресій. У разі відмови потрібно звернутися до Міжнародного європейського суду. Таким чином українська влада могла б захистити своїх громадян, їх права на рівні європейських стандартів.
Йдучи до Європи, необхідно кинути фальшиві цінності тим, хто їх підкидає. Якщо для когось війна на своїй території до «переможного кінця» — це символ величі держави та піднесення морально-патріотичного духу воєначальників, то до чого тут громадяни України? Згідно зі ст. 37 нашої Конституції в нас заборонено створення та діяльність організацій, котрі ведуть пропаганду війни. Незрозуміло, чому в такому випадкові, «російські інформаційні центри» ведуть її безперешкодно...
У плані відповідності європейським цінностям необхідно вирішити на державному рівні ще одну проблему — спадщину радянсько-імперського минулого. Не уявляю собі, як йти до Європи, не здійснивши історичного акту цивільного примирення, не визнавши ОУН, УПА воюючою стороною. З такими пропозиціями виступали шановані державні діячі, політики, партії, громадські організації. Бо це справа не лише ветеранів Другої світової війни, а й молодого покоління, яке повинне однаково шанувати всіх героїв, незалежно від їх політичних переконань і місця мешкання. Крім того, існує велика етична та історична несправедливість: люди, які проливали кров за незалежну державу — Україну, офіційно не визнані навіть після дев’яти років незалежності. Сумно було спостерігати по телевізору святкування Дня Перемоги без воїнів УПА, що героїчно билися з фашистськими окупантами... Скільки ще слів буде промовлено про іспанський приклад у цьому питанні?
Європа являє собою прекрасний приклад того, які робити висновки з уроків трагічного минулого, відкидати помилкові цінності й створювати справжні. Німецький народ був на грані відчаю від поразки у війні і від усвідомлення згубності нав’язаних нацистами ідей і злочинного їх здійснення. Через покаяння, засудження й відмову від нацистської ідеології, заборону фашистської партії було відбудовано з руїн нову квітучу державу, котра зараз базується на демократичних цінностях. Ця країна тепер — один із гарантів стабільності в Європі. Наше суспільство ще не усвідомило в повній мірі своє минуле, не зрозуміло його уроків і не відмовилося від його фальшивих цінностей.
При такому складному економічному та політичному становищі країни, її енергетичній залежності від РФ та інформаційному тискові, язик не повертається говорити про «мінуси» європейського вибору. Внаслідок цього вибору чекаю на справжню волю для особи та Незалежність. Вірю, що наш край — Україна — стане квітучим!
