Картини чернігівського художника Володимира Матвєйцева сприймаються неоднозначно: когось вони дивують і обурюють, а хтось у захваті від сміливості цього майстра, його символізму, гумору й самоіронії. На новій виставці митця в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського можна подовгу стояти біля кожної картини, не поспішаючи розглядати деталі й намагатися розшифрувати їх таємний зміст. В експозиції представлені знакові для майстра роботи. «Підготовка до нової виставки — доволі тривалий процес, ти просто мусиш вичавлювати з себе раба. Звісно, це мука, — розповідає Володимир Матвєйцев. — ...Якби я був військовим, пішов би на схід, але не вмію я стріляти й майже сліпий уже. І, сказати по правді, більше нічого не вмію».
Директорка Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана Ірина Ральченко говорить про митця: «Він постійно розвивається, знає минувшину, цікавиться сьогоденням. Хтось не сприймає його козаків, вважає, що це пародія. На мій погляд, це самоіронія. Гумор — це ознака розуму, а самоіронія для художника, митця — це взагалі необхідна річ. Ми любимо ідеалізувати події, людей, створювати міфи, а треба «дивитися в корінь».
