Мале як старе, старе як мале. Перше звучить, як здивування, а друге — мовляв, не дивуйтеся. Але обидва вікові стани повинні викликати захоплення і зачудування, тому що це найчистіші періоди в житті людини. Початок пізнання життя і, попри «всі ці пізнання», здатність дивуватися і пізнавати до безконечності. Старе, як і мале, потребує не лише захисту, а й розуміння. Малого ображає, коли йому підкреслюють його «малість». Все, що відбувається в житті дитини, найсправжнісіньке, це не підготовка до життя, а вже життя. На жаль, ми інколи не завжди це розуміємо. Людина літнього віку, статечного, зрілого, третього віку, поважного, надвечір’я, «я ще літо, а в батьків уже зима». Натомість чуємо: «божі кульбабки», «музейні бабусі», «філармонійні бабусі». Це викликає не лише обурення, а й співчуття до тих, хто порадив ці «перли», і до тих, хто ними послуговується. Можливо, ті бабусі впродовж всього життя ходили в музеї і філармонії і зараз не можуть знижувати градус життя. Можливо, з тих бабусь уже випито дітьми й онуками все, що можна, і вони лише зараз мають можливість добрати, бо літа ж летять, «баскими кіньми їх не наздоженеш і не прийдуть вони як далекі родичі в гості». І ще таких «можливо» дуже багато. Оті бабусі і дідусі — не вчора. Вони — сьогодні, вони не витрачають інтерес до життя, не притуплюють смак до нього.
Таким непритуплювачем, пігулкою посмішки, рецептом від смутку, власноруч створеної радості є читання книг. Сьогодні я хочу висловити своє зачудування двома з них. Так, згодна, вони не новинки. Книга Галини Кирпи «Ну й гарно все придумав Бог» у 2015 році витримала уже друге видання, я певна, що будуть і наступні. Книги ж шведа Свена Нордквіста видаються з 1984 року. А переклала їх усі 10 українською Галина Кирпа. Розкішно, зі смаком. На жаль, я не володію шведською, тому й не можу повною мірою знайти фахові слова для оцінки перекладу.
Я заздрю тим, хто читатиме «Ну й гарно все придумав Бог» — вірші для двох (а двоє ті: дитина й Бог). Ніякого моралізаторства й сюсюкання. Просто про складне і духовне.
Раєм для малих і не зовсім будуть ілюстрації до книги Г. Кирпи, які створила Вікторія Ковальчук. Дитяче видання віршів Ліни Костенко «Бузиновий цар» ілюструвала також В. Ковальчук. Тобто абищо вона не ілюструватиме.
Так же гарно вам буде, як ви візьмете в руки книгу С. Нордквіста «Як Фіндус заблудився». «Жив собі дідуньо, і звали його Петсон. Він мешкав у своєму невеличкому будиночку на хуторі й мав чи не все, чого може прагнути душа старенького чоловіка. Єдина прикрість була у тому, що інколи він почував себе самотнім». А ви, шановний читачу, не відчуєте ні самотності, ні смутку, не будете у поганому гуморі. Адже книгами С. Нордквіста «захоплюються всі — і ті, кому 3 роки, і ті, кому 99». Це твердження не тільки автора анотації до однієї з 10 книг «Фіндус іде з дому», а й моєї шестирічної онуки (а читаємо С. Нордквіста з 5-ти років), й мої, хоч 99 ще не маю.
Про автора. Народився письменник в м. Гельсинборзі, на півдні Швеції. За фахом — архітектор. У 1983 році його книга для дітей «Агатон Еман й абетка» перемогла у конкурсі на найкращу книжкову ілюстрацію. Відтоді Свен Нордквіст стає письменником та ілюстратором в одній особі. Ілюстрації барвисті й виписані до найменших деталей. Не знаєш, чому надати перевагу — тексту чи ілюстраціям.
Хутірець, в якому жили Петсон з Фіндусом, С. Нордквіст населив доброзичливими людьми, які на Різдво не залишили Петсона з Фіндусом самотніми й голодними, а накрили розкішний стіл («Різдво у Петсона»). І ваші діти й онуки візьмуть хороший урок доброти. «Полювання на Лиса» навчить і старого, і малого, що шкідливого Лиса можна залишити в живих, але відучити робити шкоду. А вогнище можна розкладати не на розкішній галявині і цим поранити її надовго, а на стежці, посипаній жорствою. І таке щедре добро, яке перемагає, на кожній сторінці, в кожному малюнку. І так переконливо, з такою щирою посмішкою...
Чи надовго ця любов до Кирпи і Свенсона? Спершу онука, коли ще не вміла читати, любила слухати, розглядати малюнки. А зараз сама читає, коментує ілюстрації або ми це робимо по черзі. Тобто класичним способом щеплення інтересу до книги. Можна й так, як пропонує Всеукраїнська хвиля «Дорослі читають дітям», як про це писав «День».
Секрет віршів Г. Кирпи в тому, що складається враження, що секрету творчості зовсім немає. Візьму й напишу сама. Моя онука склала свого «вірша», свій творчий малюнок про сніг з дощем. Як на мене, є образ, є й враження.
А ще дуже важливо: формат книг дуже зручний для користування. Чого не скажеш про, безперечно, розкішно й дорого виданий подарунковий тритомник народних казок видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Дитина сама їх не втримає, не зніме з полиці. А хочеться, щоб дитина не тільки «взяла в руки книгу», а й не випускала її, в прямому і переносному сенсах.
Читайте твори Г. Кирпи, С. Нордквіста у перекладі Г. Кирпи і будете певні, що зробили щось, щоб діти й онуки побачили рай у сімейному колі.
Українці, читайте «День», який «надихає на подальший розвиток як окрему особу, так і націю».
Читайте.
Перевірено — діє!
