Святкування Великодня, який цього року збігся з Днем солідарності трудящих, принесло українцям чи не найбільше радощів за останні тижні. Вони залюбки пекли паски, розмальовували писанки (навіть якщо в когось це не дуже й виходило) та сім’ями ходили до церков. Детальніше про це та інші знакові події тижня — у рубриці «Що хорошого? Що поганого?».
Микола СКИБА, менеджер iз внутрішнього туризму фірми «Феєрія»:
— Цей тиждень проходив під знаком Свята. Для більшості наших співвітчизників святом, безперечно, був Великдень, хтось відзначав Першотравень, а хтось примудрявся поєднувати й перше, й друге: посвятивши паску, поспішав на демонстрацію. Погода сприяла всім — «милосердна матінка наша Натура» (як сказав би Сковорода) божественно прекрасним квітуванням садів озивалася «до убогих і багатих, до добрих і злих». Тож можна було трохи перепочити від політичних баталій і несподіваних економічних перипетій. Хоча це, скоріше, затишшя перед грозою. Принаймні брутальне побиття противників політики київського міського голови, що сталося вранці 30 квітня під самими стінами мерії, видається мені доволі тривожним сигналом. Таким чином закрито «елегантний» сезон акцій протесту у столиці, що тривав не більше півроку. З огляду на кількість нападників (за різними даними від 50 до 70 чоловік) можна зробити висновок, що в нашому суспільстві досить багато «блукаючих радикалів» яких можна легко рекрутувати для «маленької» та безпрограшної вуличної війни.
Щодо особистого, то найприємніше те, що вдалося три дні поспіль провести з родиною. Як на специфіку роботи туроператора (коли нормальні люди відпочивають — ми працюємо) — це навіть добре. Однак засмучує те, що незатребуваними залишилися оригінальні пропозиції для внутрішнього туриста, підготовлені саме до свят.
Ігор ПАВЛЮК, письменник:
— Для мене останній тиждень глибинно й широко Великодній. На Великдень я щороку їду на свою рідну Волинь і, окрім природи та предків, забуваю про все на світі. У цей святковий тиждень, як ніколи, поєднуються воєдино християнське та язичницьке начала. Відстоявши всю ніч у церкві, йду на цвинтар спілкуватися з предками, а в ліс — спілкуватися з природою. Політика та економіка мене у цей час не цікавлять. Я від них принципово відсторонююсь. Тому цей Великодній тиждень був інтимний і святий для мене. І цього не можна передати словами. Зазвичай, про таке не говорять, це треба просто відчувати. Згадував свою бабцю, яка родом із Холмщини. Вона була справжньою писанкаркою! У Волинському краєзнавчому музеї навіть є її писанки. Пам’ятаю, коли у неї виховувався, як майстерно вона їх розписувала! І мене навчила. І не лише конкретних деталей розпису, а взагалі з повагою ставитися до всього святого. Скажімо, не перевертати догори ногами хліб... Тобто речей не побутових та зовнішньо-ритуальних, а якихось сакральних, внутрішньо-глибинних. Тому Великдень пройшов гарно...
Щоправда, у телевізор теж заглядав. Однак дивився лише фільми про війну. Воєнна тематика мені не байдужа. Адже Велика Вітчизняна «забрала» двох моїх дідів: воїна Радянської армії (загинув на річці Одра, що неподалік від Берліна) та воїна УПА. Всією родиною подивилися фільм «Страсті Христові». Залишилися дуже сильні враження. Особливо у членів моєї родини, що живуть на Поліссі. Бо це я до всього вже звик, а вони — люди, ще не зіпсовані цивілізацією. Власне, тут, на батьківщині, я й знаходжу людей, які відчувають, що таке життя та що таке вічність.
Мирослава РАДАВСЬКА, завредакції інформації Волинського обласного телебачення:
— У Мінську було затримано п’ятеро громадян України, учасників щорічної демонстрації «Чорнобильський шлях», що мала за мету привернути увагу влади до соціальної та політичної ситуації в державі. Це погана звістка. Особливо прикро, що серед затриманих українців і депутат Луцької міської ради Ігор Гузь. Ми переживаємо. Адже, за повідомленнями ЗМІ, їм відмовили навіть у наданні правової допомоги. Однак не лише ця сумна звістка затьмарила Великдень. Напередодні свят у нас сталася трагічна подія — втопився трирічний хлопчик.
А найприємнішими, звичайно ж, були свята. Масових гулянь не було, однак радує те, що цього року паску у Великодню ніч освячувало дуже багато лучан. Крім того, у нас, в Луцьку, було запроваджено так зване ноу-хау — на центральній площі поставили величезний екран, з якого можна було слідкувати за пасхальним дійством. Не тільки глядачі могли бачити пряму трансляцію по телевізору, але й самі «учасники» бачили все, що було навколо і всередині собору. Бо, на жаль, не всі бажаючі мали змогу бути ближче до процесу освячення паски.
Радує, що першого травня у нашому парку відпочинку розпочали свою роботу атракціони. Приємно, що до тих, що були, поставили ще й нові. Таким чином, у вихіднi люди змогли добре відпочити й отримати нові враження.
І, мабуть, найрадісніша й найбільша подія — це 60-й день народження нашого луцького «соловейка», учасника легендарної «Смерічки» та «Світязя», народного артиста України Василя Зінкевича.
