Відгук на статтю Юрія ГНАТКЕВИЧА «Вся боротьба за Чикаленка ще попереду...» («День» № 61-62 від 6 квітня 2018 року)
Не змогла промовчати. Мені зрозуміла думка п. Юрія Гнаткевича з цього приводу. Цілком підтримую його аргументовані та переконливі слова.
Я дуже хочу, щоб у нашій столиці з’явилася площа Чикаленка. Мрію про те, щоб кияни знали про цього великого чоловіка так, як знають про нинішніх олігархів. Пишаюся тим, що мій дідусь був особисто знайомий з такою видатною особистістю, справжнім українцем. Думається мені: успішний і талановитий бізнесмен. Міг собі спокійно жити, нічим не перейматися, і всі з повагою та пієтетом до нього б ставилися. І сьогодні таких чимало. Але Чикаленко мав органічну потребу пробудити в українців національну свідомість та самоповагу.
Відтоді минуло сто літ, а проблеми залишилися схожі: утвердження української державності, національної свідомості та самоповаги... А от Чикаленка не видно...
Ми часто запитуємо себе, коли ж житимемо так як європейці. Відповідь дуже проста — коли з’явиться хоча п’ять-шість новітніх Чикаленків.
