Серед великої різноманітності суб’єктів підприємницької діяльності в нашій країні є, як мені здається, один, який особливо не люблять законодавці та фіскальні служби. Якщо про приватних підприємців (ПП), які працюють за фіксованим, єдиним податком, спеціальним патентом, останнім часом багато пишуть і говорять, в тому числі і в «Дні», то про проблеми таких же ПП, які працюють, унаслідок специфіки своєї діяльності, «на всіх податках», і які є фактично тією ж юридичною особою, ЗМІ чомусь мовчать.
Ось уже багато років прагнення таких підприємців до розвитку та технічного переозброєння зведено нанівець «простою забудькуватістю» законодавця: якщо юридичні особи сплачують внески до Пенсійного фонду з фонду зарплатні, то ПП — з оподатковуваного прибутку. А він, як відомо, не зменшується на вартість придбаного обладнання та техніки; ось і виходить, що придбаний приватним підприємцем комп’ютер, сканер, копіювальна техніка, телефон та подібні речі коштують на 32% дорожче.
Але остання «забудькуватість» законодавців, яка відбилася у нещодавно ухваленому Законі України «Про податок з прибутків фізичних осіб», може призвести до повного зникнення ПП «як класу». Адже цей закон фактично так і не усунув подвійне оподаткування при виплаті прибутків підприємцям. Щоправда, у Декреті про прибутковий податок, який втрачає чинність, такого порядку теж немає, але, завдяки ДПАУ, подвійне оподаткування було усунене в Інструкції про прибутковий податок (зараз ПП досить пред’явити свідоцтво про реєстрацію та документ про сплату прибуткового чи єдиного податку, щоб підприємство не робило відрахувань). Але так буде лишень до кінця 2003 року. А що ж далі? Доброго мало: Наказом № 352, який набирає чинності з 1 січня 2004 року, Інструкцію про прибутковий податок значно скорочено. З неї зник порядок усунення подвійного оподаткування. Виходить, що з нового року податкові агенти, які здійснюють виплати підприємцям, стягуватимуть із нарахованої суми — фактично з виручки за товари, роботи, послу ги — податок на прибутки в розмірі 13%. Не зрозуміло, на якій підставі оподатковується вся «виручка» ПП, а не різниця між валовими прибутками і валовими видатками, як це робиться для юридичних осіб. Можна на простому прикладі показати, що ця різниця (прибуток) може виявитися меншою за суму податку, тобто фактично ПП повинен буде заплатити як податок більше, ніж заробив.
Такий абсурдний порядок змушує ПП збiльшувати ціну товару, який реалізується, на 13%. Окрім того, сам ПП, який застосовує загальну систему оподаткування, протягом року внесе до бюджету авансові платежі податку (також за ставкою 13%, але виходячи з суми оцінного чистого прибутку). Повернуть же йому надлишково стягнуте лише наступного року (якщо взагалі повернуть).
Як бачимо, така система оподаткування абсолютно реально ставить під сумнів саму доцільність і можливість підприємницької діяльності як такої (ця норма торкнеться всіх ПП, а не лише тих, які працюють за загальною системою оподаткування) — адже за нинішніх умов ринкової економіки та найжорсткішої конкуренції подорожчання відразу на 13% твого товару автоматично робить тебе неконкурентоспроможним, а в результаті — банкрутом. Це не вища математика, а арифметика економічних взаємовідносин.
Якщо до 1 січня не буде усунуто ці явно дискримінаційні новації, то чимало українських родин, єдиним годувальником яких є приватний підприємець, знову опиняться на межі виживання.
