Вчасно й гідно
Що ж iще потрібно записати в нашій Конституції, щоб вона, нарешті, почала виконуватися?
Хоч би що ми вигадали, хоч би як деталізували досконально її розділи й розписували її положення, сенсу від цього ніколи ніякого не буде, доки... ми не дамо їй спокій. Конституція змінюється не тоді, коли хочеш її змінити, а тоді лише, коли її не можна не змінити. Звичайно, нинішнє безладдя — це результат тієї непродуманої, не доведеної до кінця політреформи 2004 року. Але як склалося, так і склалося. І, головне, що ми можемо зараз запропонувати натомість? Ми повинні зрозуміти, нарешті, що не все можливо виправити в нашому житті. Те що було, то було, і це також наш досвід. А за будь-який досвід потрібно вміти платити й постаратися правильно жити далі. А не нескінченно повертатися й тужити на руїнах. Правильно по-новому, а не по-старому...
А щоб прийшло щось нове, зі старим потрібно розпрощатися гідно і... назавжди!
Будь-якої війни можна уникнути
«Порозуміння» ніколи не буває себелюбним та егоїстичним. Адже воно ніколи не буває лише на одне покоління... Ось, наприклад, зараз християнська, єврейська і мусульманська громади Америки шукають точки дотику між собою на рівні звичайних, простих своїх громадян. Після відомої трагедії 11 вересня люди намагаються переосмислити ситуацію, що склалася, і вийти на рівень нових, більш толерантних взаємовідносин. Виходить поки що, зрозуміло, по-різному. Але просування вперед теж-бо не можна не помітити. Дуже правильно висловилася (щодо всього цього процесу) одна іммігрантка-єврейка з США на одному iз зібрань: «Давайте все ж одне з одним зараз домовлятися. Тоді й наші діти, повернувшись колись на свою батьківщину, ніколи-ніколи не воюватимуть»...
