Російські ЗМІ-96 у Росії створили Єльцину необхідний імідж
для продовження його президентства. На повторення подібного розраховує
і оточення Кучми. І справді, канали ТБ, які ведуть широке мовлення, наймасовіша
преса «ліплять» образ такого собі невсипущого батька нації. Щоправда, він
чомусь прокинувся саме напередодні виборчої кампанії. І на декого таке
«накачування» може справити ефект зомбування. А на когось, можливо, вже
й справило. Показові результати студентського «праймерізу». Хоч студенти
— не найвідсталіша частина суспільства...
Однак сучасне студентство, як і молодь загалом, усе ще
схильне скоріше пропустити цю спробу вибору й голосувати всерйоз наступного
циклу. Так що з певними застереженнями, враховуючи некоректність соціологічних
вибірок, ці попередні результати скоріше говорять лише про ту частину студентів,
яких можна віднести до тих, що піддаються впливові.
На тих же небагатьох молодих, які вже влилися в конкретні
партії й молодіжні об'єднання, наприклад Молодий рух України, будь-яке
політзомбування задуманого ефекту не справляє.
Основна ж сила його впливу може позначитися на консервативній
частині дідусів і бабусь, які, щоправда, і без того завжди вважали будь-яку
владу даною від Бога. Так що й тут ця чи не найдорожча обробка електорату
може виявитися малоефективною для її замовників. На решту ж людей, які
здатні думати самостійно і які мало піддаються впливові (особливо коли
на біле кажуть чорне і навпаки...), подібні маніпуляції можуть спричинити
або нульовий, або протилежний ефект — «від супротивного»!
Та й електорат наш загалом, хоч якийсь, а все-таки більш
однорідний, і зовсім не такий уже нерозумний, як це декому уявляється тут
і, можливо, в Білокам'яній. А, може, просто «гроші не пахнуть»? Ну тоді
— нехай собі палять, у кого їх через край. Шкода, звичайно, якщо в них
(майже напевно) і наші трудові копійки...
Окрім того, і ЗМІ під час цієї кампанії зовсім не такі
єдині в нас, як це було в них. Та й у тих, хто намагається з усіх сил зображати
відданість на очах загниваючому режимові, ні-ні, та й пробивається прозріння:
адже у випадку «піррової» перемоги мучитись, за великим рахунком, доведеться
так чи інакше і їм також. І невідомо ще, які муки важчі...
І, нарешті, певні представники непрезидентських гілок влади
в нас набагато рішучіше відстоюють свої законні права і повноваження —
це і ВР, і Верховний суд, і низка судів першої інстанції. Більше того,
саме значення антитези «демократ Президент чи червона диктатура» тріщить
по усіх швах.
На жаль, тут усе неприємно. Починаючи від загибелі В'ячеслава
Чорновола, коли Президент і міністр МВС (юрист!..) одразу ж, без будь-яких
розслідувань, заявили, що це ніяке не вбивство... І закінчуючи спробою,
що має не дуже добрий запах, розкладання й розвалу роботи ВР, не кажучи
вже про позбавлення її права голосу.
До того ж, якщо в Росії справді є і сама по собі особистість
лідера компартії Г. Зюганова, то тут — жалюгідне маскування, ховання за
думку ЦК. Знаємо, «плавали», досить.
Ну, і самі президенти там і тут істотно відрізняються.
Якщо там нехай «ведмідь», нехай «слон у посудній лавці», але безсумнівно
сильний символ Росії, і тільки Росії (!..), то тут — можна я краще промовчу?
.. Так що російський політичний секонд-хенд у нас не пройде! А якщо навіть,
понад сподівання, честь та здоровий глузд і станеться такий казус, то по-хорошому
очікуваної радості абсолютно нікому не принесе. Це й буде та сама дуже
вимучена «перемога», за яку краща повчальна поразка...
Утім, головний учасник спектаклю — народ — свого слова
ще не сказав. І, на відміну від попередніх 30%, тепер розгублено почуваються
вже майже половина виборців. І якщо це і є результат тупої спроби цинічного
зомбування власного народу, то перший результат «ВІД СУПРОТИВНОГО» (!..)
вже очевидний.
Олександр ПРИЙМАК, юрист
Київ
