Радує, що на сторінках високоінтелектуальної й популярної газети «День» так послідовно захищаються інтереси України, зокрема, в питаннях пам’яті про Голодомор. Особливо хочеться відзначити послідовність логіки професора С. Кульчицького. Відзначаючи очевидність того, що політика сталінської адміністрації була геноцидом українців, і справедливо засуджуючи сучасних високопоставлених сталінських апологетів у Росії, він робить висновок: «Давайте подумаємо про НАТО».
Це тим більш важливо, що на сторінках тієї ж газети ми можемо прочитати інтерв’ю німецького доктора з Інституту східноєвропейських досліджень Катрін Бек, яка, по-перше, застерігає Україну від «розлучення з Росією», а по-друге, підтримує російську позицію в тому, що Голодомор не був геноцидом. Цікавий аргумент: Сталін не «ставив за мету знищення України як держави». У Німеччині, вочевидь, забули власний партійний досвід і не хочуть бачити того, що Сталін не бачив і не визнавав в Україні держави. Для нього, як і для КПРС взагалі, це була вимушена адміністративна гра на тлі активного національного руху українців. Державний апарат у Радянському Союзі був тільки підрозділом партійного апарата. А в партії Україна перебувала у становищі області. І наявність українців в ній була для партії постійною загрозою, яка, до речі, і здійснилася.
Хотілося б такої ж послідовної логіки і в захисті інтересів українців щодо інших гострих питань: російсько-імперської окупаційності (розгромлений Мазепа), радянської влади (вторгнення Муравйова) і обрусіння українців як прояву духовного геноциду, який потребує духовного відродження на зразок ізраїльського. Треба відкинути тезу про те, що ці явища перестали існувати після того, як частина населення змирилася і забула про окупацію та русифікацію.
