Корупція закономірна?
Я стверджую — так!
Але почнімо спочатку.
У Україні повалено колишній режим і розпочато формування нових органів влади. Одна з найголовніших причин невдоволення людей владою — тотальна корупція. Тут і несправедливі суди, і беззаконня міліції, прокуратури, податкової, і безкарність мажору, і повсюдне хабарництво чиновників. Потрібне генеральне перезавантаження всієї влади. Потрібна нова система, нові люди. І одразу ж виникає одвічне запитання: «А чи будуть нові кращими від старих?». Не таємниця, що багато людей, які негативно чи пасивно ставляться до подій Майдану, пояснювали свою позицію простою тезою: «Вони всі однакові. Крали ті, крадуть ці і нові будуть красти. Усі вони працюють на свої кишені». Спробуйте аргументовано посперечатися з таким твердженням. Не потрібно доводити, що таке положення підтверджується численними фактами. А я хочу сказати, що таке становище, тобто корупція, хоч би як засуджувало й відкидало її суспільство, це не збочення, не відхилення, а явище закономірне!
«Як це?» — запитають доброчесні люди. А ось так, мої любі, хоч би як сумно чи навіть цинічно це звучало — саме закономірне!
Вже багато років, ще в молодості, спостерігаючи й думаючи над причинами різної несправедливості в суспільстві, я сформулював цю причину і протягом всього подальшого життя переконувався, що причина ця має характер суспільного закону. До того ж закону філософського, а отже — загального. Я переконувався, що це об’єктивний закон, який діє упродовж століть серед усіх народів. Розумію, звучить більш ніж амбітно. Я готовий докладно обґрунтувати це. Вже неодноразово починав писати на цю тему. Зазвичай таке бажання виникало в періоди, коли в черговий раз у країні виникали ситуації з новими виборами чи з резонансними фактами корупції. Сьогодні в черговий раз — аналогічна ситуація. Але супроводжується значнішими подіями. Справа дійшла до крові і смертей і, звичайно, зараз у країні головна тема — агресія. Але тільки-но ситуація трохи заспокоїться, ця тема знову вийде на перші позиції. І зараз, як ніколи раніше, постає те ж саме запитання. Як виправити владу? Як обрати, призначити на посади людей, які б працювали для людей, а не для себе? Але чи можливо це у принципі? Я повторюю — корупція — закономірна.
І тепер я формулюю закон, який пояснює цю закономірність.
Він звучить так: «Більшість людей у більшості ситуацій керуються особистим інтересом».
Я назвав його законом особистого інтересу чи просто — законом вигоди. Уся корупція, уся несправедливість, усе злодійство, усі нечесні, непорядні дії всіх людей і, звичайно, не лише у нас, а у всьому світі і в усі часи диктуються саме цим законом. І я стверджую, що цей закон об’єктивний, тобто за визначенням не залежить від волі й бажання людей (хоча це начебто й парадоксально), він висітиме невідворотно і над цими новими людьми, які зараз прийдуть до влади. Щоправда, слід зауважити, що це такою ж мірою стосується і всіх пересічних громадян. І якщо суспільство усвідомлює цей закон як закон філософський і об’єктивний, то воно тверезо розумітиме, що явище корупції у владі, робота на себе, а не на людей, це не випадковий прояв поганих рис окремих поганих людей, а щось набагато закономірніше. І якщо це так, то слід набагато глибше замислитися над тим, як шукати виходу з такої, здавалося б, об’єктивно безвихідної ситуації. Закон перемогти неможливо, оскільки він об’єктивний, а справедливості все ж хочеться усім нам.
І незважаючи на об’єктивність закону, вихід із ситуації, я вважаю, все ж існує. До того ж такий вихід, на мій погляд, можна було б сформулювати майже так само просто й лаконічно, як і сам закон.
Якщо читачів і редакцію зацікавить моя думка з цього приводу, я готовий викласти її. А поки що я пропоную на суд читачів запитання: «Можна визнати пропонований мною закон законом особистого інтересу чи ні?»
