Вибори минули, однак тему продовжують обговорювати, а змін на краще не відбулося. Тим часом завжди залишається надія на справедливість (у тому числі й у судах), господарський підхід і людяність. Про те, що хорошого і що поганого трапилося упродовж останнього тижня, читачам «Дня» розповідають мешканці Рівненщини.
Олександр КУЦЕЛЯ, батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу:
— Цими вихідними відбулася всеукраїнська акція — у церквах різних конфесій молилися за сиріт. Власне, Рівненщина до такого заходу долучається вже другий рік поспіль. Її мета — привернути увагу до проблем дітей, які опинилися у скруті, а також до питання їхнього родинного виховання. Власне, кращого за це не буває. Хочеться відзначити, що після таких заходів у спілку батьків-вихователів частіше звертаються сім’ї, які хотіли б опікуватися сиротами та дітьми, позбавленими піклування. І це, звісно, добре. До речі, зараз побільшало тих, хто може займатися наставництвом — брати дітей із інтернатів за їхньою згодою в родини на вихідні дні чи канікули. Річ у тім, що коли вихованці інтернатів залишають стіни закладу, вони опиняються безпорадними щодо багатьох речей та ситуацій. І часто-густо їм немає до кого звернутися. До того ж у них нема уявлення про модель сім’ї (йому просто немає звідки взятися). І це позначається на подальшому житті. Насправді мені є з чим порівняти, бо мешкаємо неподалік інтернату. І, звісно, діти, які виховуються в сім’ях, почуваються і поводяться по-іншому. Сьогодні державна політика спрямована на реорганізацію інтернатних закладів. А на Рівненщині на сьогодні один із найвищих показників охоплення сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сімейними формами виховання. Водночас трапляється, що дітям, які перебувають в інтернатах, упродовж тривалого часу не надають статусу позбавлених батьківського піклування. А таких вихованців не можна влаштувати в прийомні сім’ї. В результаті втрачає дитина. І звісно, це погано.
Алла ЧЕРНІЙ, кандидат політичних наук:
— До сьогодні обговорюваною залишається тема виборів. І щодо цього хочеться відзначити позитивні тенденції, які відбуваються на місцевому рівні. Виборчі комісії спрацювали добре, питань по жодному з округів не виникало. Із результатами виборів погодилися як кандидати, так і виборці. Протестні настрої майже не відчутні. На відміну від інших регіонів, немає й акцій громадської непокори. Водночас інформацію про можливе анулювання мандатів виборці не готові сприймати позитивно.
А чи не найбільшим негативом вважаю те, що на сьогодні незрозумілою залишається стратегія роботи народних обранців як на державному рівні в цілому, так і на регіональному зокрема. Власне, важко визначити, на основі чого мають домовлятися політичні сили, які представляють опозицію. По суті, передвиборчі програми писалися під гасла. Натомість законодавчих ініціатив як таких нема. Від емоцій варто було б перейти до раціональних кроків.
Коли вибори відбувалися у Сполучених Штатах Америки, результати стали відомі доволі швидко. Опоненти потисли одне одному руки й пішли працювати. У нас же цей процес дуже затягується. Від виборів громадяни очікують нової якості життя, але, на жаль, цього не трапляється. Тим часом вже сьогодні стає зрозумілим, що розпочинається підготовка до наступних виборів — президентських і місцевих.
Юлія ГУМЕНЮК, прес-секретар голови облдержадміністрації:
— Найяскравішим враженням за минулий тиждень була поїздка до Словацької Республіки. Ми побували у селищі Кехнец, яке правомірно можна назвати унікальним. Тутешньому сільському голові за останні десять років вдалося залучити майже мільярд євро інвестицій, створивши індустріальний парк. Відтак нині тут працює 19 підприємств із дев’яти країн світу, які забезпечують роботою понад три тисячі працівників та поповнюють бюджет Республіки Словаччина на 4 мільйони євро щороку. А ще 1990 року у селищі проживало лише 600 мешканців. Кожен третій був безробітним, а середня тривалість життя була 62 роки. Крім того, була висока захворюваність на рак, оскільки металургійний завод скидав у місцеву водойму неочищені стоки. Тож спершу в Кехнеці розв’язали проблему з питною водою (суд зобов’язав підприємство збудувати водогін та очисні споруди). Потім поступово вирішували й інші питання. Власне, усі ці зміни відбувалися завдяки селищному голові, який перебуває на цій посаді саме з 1990 року. Приємно вразив його підхід до стратегії розвитку населеного пункту, до роботи з інвесторами. Не споживацький, а партнерський. Тут справді є чого повчитися.
Власне, у селищі Кехнец побувала делегація від Рівненщини, в яку увійшли голови сільських рад краю чи не з усіх районів. Вони переймали досвід господарювання у Словацькій Республіці. І хочеться сподіватися, що зможуть проявити ініціативу й застосувати його в тутешніх селах. Зрештою, проблеми селища Кехнец не особливо відрізнялися від тих, які існують у нас.
Микола ГЛОТОВ, виконавчий директор Рівненської обласної громадської організації «Комітет виборців України», адвокат:
— Серед хорошого, що відбулося за останні кілька днів, для мене є виграна в суді справа. Власне, вона дає надію на те, що в Україні судова система все ж таки має шанси на реанімацію. Ще взимку в Дубно загинула студентка. Вона впала у відкритий каналізаційний люк, який не був загороджений. Дубенська міжрайонна прокуратура кілька разів відмовлялася порушувати кримінальну справу. Тому я як адвокат-представник матері загиблої дівчини оскаржив це. Зрештою, пройшовши Дубенський міськрайонний суд та Апеляційний суд Рівненської області, таки вдалося домогтися, щоб справу направили на новий розгляд.
І вже на сьогодні у своєму рішенні суд фактично підтвердив, що розслідування смерті дівчини було неефективним. Тож тепер прокуратура повинна додатково перевірити обставини загибелі дівчини та встановити, чому каналізаційний колодязь і люк не перебуває на балансі жодної організації, яка використовує ці комунікації, у кого вони мали б стояти на балансі, хто мав би здійснювати за ними нагляд та відповідати за їхню безпечну експлуатацію й наскільки винні особи, що відповідають за це, у смерті людини. Власне, саме тоді, коли в конкретній справі суд захищає справедливість, люди починають довіряти судовій системі всієї держави. А це дуже важливо і потрібно нам усім сьогодні.
Водночас на Рівненщині почастішали дорожньо-транспортні пригоди. Так, у селі Крупець Радивилівського району на трасі Київ — Чоп на одному й тому ж місці загинув другий за останній тиждень і десятий за цей рік пішохід. А пов’язано це з освітленням цієї ділянки дороги. Точніше з його відсутністю. Прикро, що у нас місцеві посадовці лише створюють видимість того, що вирішують важливі для людей проблеми, а насправді відбувається замилювання очей.
У цьому контексті можна пригадати витрачені мільйони гривень на те, щоб на виборчих дільницях у день голосування працювали веб-камери. Ось тільки прозорості парламентським виборам вони не додали. Водночас краще б на таких трасах, як Київ — Чоп встановили відеоспостереження і забезпечили в населених пунктах освітлення.
