Статтю Марини Брикимової «Ціна довіри — 130 мільярдів», надруковану в газеті «День» 24 травня цього року, того ж дня обговорювали на зборах обдурених вкладників міста Чернігова.
Одразу скажу, що ми категорично проти випуску цінних паперів — компенсаційних облігацій — і вручення їх замість знецінених вкладів. «Ми вже маємо гіркий досвід із ваучерами, — говорили промовці. — Годі нас дурити». За ваучери, скуплені за безцінь у простих людей, великі шахраї приватизували підприємства, накопичили великі гроші. Те саме буде й із компенсаційними облігаціями, які держава планує видати нам замість грошей, покладених в Ощадбанк (до речі, куди можна буде піти з цими цінними паперами, вдало показано на малюнку Анатолія Казанського, яким проілюстрована згадана стаття).
Крім цього, є ще й юридичний момент: вкладаючи гроші в Ощадбанк, вкладник фактично уклав із державою договір про зберігання грошей. У договорі беруть участь дві сторони — вкладник і держава. Тому держава в односторонньому порядку не має права змінювати умови договору. Якщо допустити, що будуть випущені компенсаційні облігації з правом вільного обігу (а такого допускати не можна!), то бідний, обдурений вкладник, що має вклад, наприклад, шість-сім тисяч гривень, продасть свої облігації банку або багатій людині за три тис. грн. У результаті — багаті стануть ще багатшими, а прості та бідні люди ще раз будуть обдурені.
Коли в 1996 році Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», з’явилася надія, що наші кровні повернуть. Але за нинішнього темпу виплат нам наших же грошей борг держави перед громадянами (до речі, офіційно не визнаний!) повністю буде повернений через 100 або більше років.
Водночас у Казахстані держава цього року вже повністю розрахується з вкладниками. А чому держава Україна не може вирішити цієї проблеми?
У виступах прем’єра Ю. Тимошенко звучало, що виділені в бюджеті для повернення вкладникам цього року шість мільярдів гривень підуть на погашення боргів із комунальних платежів, що виникли за станом на жовтень 2004 року, а також на оплату 20% від поточних платежів вкладників за газ, світло, воду й інші комунальні послуги. Такий підхід також несправедливий. По-перше, спишуть борги несумлінним платникам. А старики, які, маючи мізерні пенсії, справно платили за комунальні послуги, не отримають нічого. По-друге, в тих бідних людей маленькі будинки та квартири. А в багатих триповерхові «хатинки» та багатокімнатні квартири, на опалювання й освітлення яких потрібні великі суми. 20% для них — це в кілька разів більша сума, ніж для бідного. Знову багаті виграють, а бідні програють...
Якщо шість млрд. грн. розділити на 17 мільйонів вкладників, то вийде близько 350 грн. на кожного. То покладіть їх кожному вкладнику на поточний рахунок, а ми самі вирішимо, куди ці гроші витратити — на комунальні платежі, на лікування чи на хліб насущний. Це буде справедливо. При цьому слід подумати, як не допустити «вбивчих» черг в Ощадбанку.
