В «Акті проголошення незалежності України», схваленому Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, є таке положення: «Відтепер на території України є чинними виключно Конституція та закони України». Це означає, що народ схвалив не лише утворення незалежної держави, а й чинної на той момент Конституції.
Однак 28 червня 1996 року Верховна Рада України без схвалення народом прийняла нову Конституцію, положення якої істотно обмежили права громадян на працю, охорону здоров’я й участь в управлінні державними справами порівняно з тими правами, які були підтверджені Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
По-перше, була скасована гарантія отримання громадянами роботи, встановлена в попередній Конституції, що істотно обмежило конституційне право громадян на працю й узаконило безробіття в Україні.
По-друге, було скасоване положення попередньої Конституції про кваліфіковану безкоштовну медичну допомогу. Це істотно обмежило право людей на охорону здоров’я. У розвинених країнах світу добре себе зарекомендувала страхова медицина. Однак у нашій країні більшість людей отримують зарплати й пенсії, які не дозволяють їм оплачувати свою медичну страховку, тому вони й надалі потребуватимуть безкоштовної та кваліфікованої медичної допомоги. У зв’язку із цим актуальним є питання про офіційне тлумачення Конституційним Судом України поняття «безкоштовна кваліфікована медична допомога».
По-третє, було скасоване положення попередньої Конституції про забезпечення народного контролю, який є невід’ємною частиною народовладдя. Це істотно обмежило право громадян брати участь в управлінні державними справами.
Розумію, що питання: «хто поверне нам наші права?» — риторичне, але все ж таки...
