Цього коронавірусного року Джарилгач став місцем масового відпочинку: не всім по кишені курорти Туреччини, Єгипту чи Болгарії, до того ж не треба проходити обсервацію, скринінг та інші неприємні процедури, про які ще в 2019-му наші співвітчизники навіть не підозрювали.
Дістатися теж нескладно: доїхав до Скадовська, а звідси з пристані кілька разів на день вирушає на острів теплохід. Можна домовитися про переправу і з власниками моторних човнів. Квиток на теплохід до Джарилгача і назад коштує 200 грн. Теплохід прибуває на острів до пристані, розташованої неподалік від маяків. Кажуть, що старий Джарилгацький маяк проектував Ейфель. Зараз уже новий маяк, встановлений порівняно нещодавно, вказує суднам шлях. До речі, маяки служать прекрасним орієнтиром і для туристів, які вирішили вирушити в глиб острова.
Біля причалу можна орендувати намет (150 грн за ніч), бонусом ідуть надувна подушка і ковдра. Але треба мати на увазі, що її встановлять неподалік від зони відпочинку. Тобто ймовірність того, що разом із чистим повітрям ви вдихатимете запахи смажених шашликів і чутимете суперечки про якість, скажімо, випитого пива, різко зростає.
Поблизу причалу встановлені плакати, які попереджають про те, що на острові водяться гадюки і каракурти, але наш народ цим не залякати: ми сміливі, коли п’яні. А відпочинок на природі і рясні алкогольні пригощання — для багатьох часто одне й те саме. Що вже тут приховувати... Рано-вранці, наприклад, проходячи пляжем, мимоволі почув розповідь молодого чоловіка, як він «уже о шостій годині у... в (у сенсі вжив, випив. — К.Б.) пива пляшку». А другого ранку був свідком цікавої розмови про екологію: троє мужиків, які п’ють пиво, напевно, для похмілля, говорили про те, що в Європі його вже не зустрінеш у пластиковій тарі.
Про вечірні враження краще промовчу... Не дивуйтеся, якщо замість, припустімо, оленя побачите двоногу істоту під час блювання.
До речі, біотуалети на острові є, але їх явно не вистачає для всіх. Вразило оголошення про години роботи одного з них — з 9.00 до 19.00. Тобто захотів у позаурочний час — терпи до дев’ятої. Існує, звичайно, і план «Б», народ активно його використовує, на що вказують численні людські екскременти, що знаходяться часто просто на дорозі, накатаній єгерським автомобілем. Загалом, як співав Миронов-Бендер у захаровських «Дванадцяти стільцях», «Совершите вы массу открытий, иногда не желая того».
Коротше, хочете побути наодинці з природою — йдіть подалі від зони відпочинку, благо, протяжність острова щось близько 42 км. Тут можна зустріти оленів, диких кабанів, єнотовидних собак, побачити різних рідкісних птахів. А ще красиві озера, в яких відтіняється небо, не залишать вас байдужими. Є навіть озеро, вода в якому рожевого кольору! Водойми час від часу пересихають і знову відновлюються. Сюди часто злітаються птахи і влаштовують тут свої посиденьки. Добре, що далеко від цивілізації!
Ну і ще кілька порад. Не намагайтеся погладити дику тварину! Місцевий єгер розповідав, що один турист на камеру годував єнотовидного собаку, а потім вирішив приласкати його. Він хапнув його за палець. І фото не вийшло, тому що той, хто знімав, надривався від реготу, і рану заробила людина на рівному місці. Воно вам треба?
Не годуйте звірів! Вони знайдуть собі прожиток. Люди підгодовували кабанів, а потім ці тварини, не отримавши вчасно їжі, приходили до табору і починали підривати намети. Так би мовити, на знак протесту. Тут уже не до відпочинку було!
Обов’язково прихопіть засіб від комарів! Думаю, тут коментарі зайві.
Їжу краще взяти з материка, в острівній кав’ярні ціни, м’яко кажучи, досить високі. Прісну воду можна не брати: біля маяків і єгерської сторожки є джерела.
Ну ось, мабуть, і все. Герман Гессе у творі «Степовий вовк» писав, що треба вміти слухати Моцарта крізь радіоперешкоди. Так і з природою Джарилгача. Її краса теж сприймається укупі з певним негативом, про що я вже говорив, але вона варта того, щоб її побачити!
