Мирон ДМИТРИК, шеф-редактор сайта «СТИК»:
— У житті держави за останні місяці чогось особливо хорошого, що можна було б виділити, я, на жаль, не побачив. За винятком однієї події — звільнення заручників з кремлівського полону. Однак війна триває. Більше того — ситуація на фронті загострилася, кількість загиблих і поранених росте. В результаті неадекватного вибору українців маємо незрозуміло ким узурповану владу. Чому незрозуміло — ким? Бо таки незрозуміло, хто насправді керує країною: Андрій Богдан, Коломойський, правління компанії «95-й квартал» чи взагалі хтось нам невідомий. Але точно зрозуміло, що не сам Зеленський. Провал за провалом в міжнародних відносинах. Формули Штайнмаєра чи Путіна. Турборежим в законодавстві. Тиск на бізнес. Зрештою — загроза згортання реформ в медицині, освіті і т.д. І, що найгірше — абсолютна зазомбованість населення телевізором і фейковими новинами.
Відповідно, на фоні ситуації в країні загалом, важко знайти якийсь позитив і в регіоні. Звужу коло до міста Івано-Франківська. Тут я таки бачу деякі позитивні моменти. До прикладу — збільшення кількості і мережі комунального транспорту. Це дуже позитивно. З негативу — великий дефіцит міського бюджету. Це може призвести до дуже негативних наслідків. Щодо себе особисто, то з негативного — це зупинка або відтермінування запуску деяких бізнесових проєктів, що сталось через проведення позачергових парламентських виборів та й через невизначеність ситуації в країні. А позитив... Позитив — це кожен день, прожитий не марно.
Микола СУЛЯТИЦЬКИЙ, кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства і філософії Iвано-Франківського національного медичного університету, голова Iвано-Франківської обласної ОУН, член Національної спілки журналістів України:
— На поганому акцентувати не буду, ці речі потрібно відпускати від себе. Що позитивного? Вдалося підготувати книгу до 90-ї річниці утворення ОУН під назвою «За покликом великого чину», випустити підручник англійською мовою «Історія України та української культури», випустити журнал «Прикарпатський вісник НТШ «Пульс»», написати і опублікувати в місцевій та всеукраїнській пресі низку суспільно-політичних та культурно-пізнавальних статей про відомих людей Прикарпаття, записати на обласному телебаченні, ТРК «Карпати» та радіо «Дзвони» кілька теле- і радіопередач суспільно-політичного та культурологічного характеру, провести низку суспільно-політичних заходів, приурочених знаменним датам в історії України, організувати в медичному університеті низку виставок на актуальні теми історії України та краю, провести там же зустрічі студентів з відомими людьми Прикарпаття та України. Цього року став членом НСЖУ, був нагороджений ювілейною відзнакою Івано-Франківської обласної ради «90 років ОУН».
Відрадно, що вдалося в Івано-Франківську відкрити два роки тому, запланований мною і моїми друзями націоналістами, монумент Герою України Роману Шухевичу.
Не бачу позитивного в тому, як проголосували прикарпатці під час двох останніх виборчих компаній, але бачу позитив у тому, що в краї все ж є патріотичні і націоналістичні сили, які можуть впливати на ситуацію і її спрямовувати в належному націоцентричному русі. На Івано-Франківщині потужно діє громадська структура з відновлення історичної пам’яті, силами якої проводяться найрізноманітніші дослідження, розкопки, добре проводять роботу музеї краю стосовно відновлення історичної справедливості, діють патріотичні громадські структури пронаціонального спрямування тощо.
Не надто обнадійливими видаються невпевнені кроки нової влади в зовнішній політиці, що зумовило побоювання навіть в можливості так званих капітуляційних кроків перед агресивно налаштованою до України РФ. Відрадно те, що частина українців, яким не байдужа майбутня доля України, не припиняють боротьби як на мілітарному, так і на ідеологічному фронті.
Не радують останні спроби повзучого реваншу антиукраїнських сил, однак надає надію все ж можливість адекватної відповіді на посягання від українського патріотичного руху, який зараз, схоже, моніторитиме вчинки влади значно скрупульозніше і прискіпливіше.
Iрина ШЕМРАЙ, студентка Прикарпатського національного університету:
— За останній час у житті мого краю сталося багато змін. Зокрема, 15 вересня в селі Черніїв було відкрито дитячий садок «Мрія». Це й справді велика мрія, яка втілилась в життя. Тому що протягом довгих десяти років у нашому селі відбувалося будівництво дошкільного закладу, і раніше всі діти були змушені їздити до міста в садки, що не дуже зручно як батькам, так і самим дошкільнятам. Якщо ще в теплу пору року не виникало проблем, то з настанням холодів з’являлося досить багато незручностей. Бо головна проблема нашого населеного пункту: погане маршрутне сполучення та жахливий стан доріг. Навіть попри те, що село погодилось на приєднання до територіальної громади міста Івано-Франківська, ситуація мало змінилася, хоча і було випущено на лінію два автобуси, але цього не достатньо для такого багатонаселеного села.
Також, як ми знаємо, з 1 жовтня Національний банк України почав друкувати купюри номіналом 1000 грн. З одного боку, це дуже зручно, але якщо поглянути на цю подію з іншого боку, то ми можемо дійти до ситуації ,яка склалася в 90-х роках ХХ ст., коли всі були мільйонерами. Однак при цьому все було дуже критично, адже гроші поступово знецінювались. Це і є великою проблемою нашої держави: як тільки зростає заробітня плата, так ще з більшою швидкістю зростають ціни на все.
Щодо мене, то до завершення мого навчання в університеті залишилося три місяці і нарешті здійсниться моя маленька мрія дитинства: я стану вчителем. Але чесно кажучи, я й досі не впевнена, ким саме хочу бути: чи готова піти на роботу та присвятити своє життя дітям, їхньому навчанню та вихованню, чи, можливо, піти на курси іноземних мов та спробувати себе трохи в іншій сфері діяльності?! Але життя покаже, як мені вчинити, а поки що треба продовжувати навчання та йти до своєї мети.
