Відгук на статтю Ігоря СЮНДЮКОВА «Коли смерть стоїть за плечима» («День» № 155—156 від 22—23 серпня 2014 року)
З цікавістю прочитав відгук Ігоря Сюндюкова на нову книжку «Темпори» «Київ. Війна, влада, суспільство. 1939 — 1945 рр.». Справді, історикам, краєзнавцям, журналістам зараз «доводиться долати воістину «гори» стереотипів, міфологем, Монблани фальсифікацій, що накопичилися ще з радянських часів. Воістину, шлях до Правди ніколи не був і не буде легким. Проте учені-гуманітарії роблять рішучі кроки уперед».
І тим приємніше, що робиться це не лише в столиці. Зокрема, наприклад, у Кіровограді. Цього року завдяки місцевому видавництву «Імекс-ЛТД» вийшла у світ багато в чому схожа на київську книжка під назвою «Велика війна 1941 — 1945. Кіровоградський вимір». У ній оповідається і про жахи розстрілу євреїв; і про те, як пересічні кіровоградці «облаштовували власний побут, виживали, долали скруту й нестатки»; і ретельний опис окупаційного режиму в місті; й кілька нарисів про різні політичні сили, що намагалися протидіяти гітлерівцям (Організація українських націоналістів, радянське підпілля, навіть, непевний Народно-трудовий союз нового покоління, члени якого намагалися залучити майбутнього відомого письменника Павла Негретова). І ця книжка, так само як і київський аналог, «мовою документів та фактів, дає нам вражаючу й суперечливу картину доби». У тому числі завдяки великій кількості автентичних світлин із приватних колекцій.
Тож правда повертається. Якби раніше, то певно, що не було б теперішніх кривавих подій.
