1. За яких умов варто закривати ЧАЕС?
— ЧАЕС треба не закрити (це нереально), а виводити з експлуатації так швидко, наскільки швидко буде виділено й освоєно (!) кошти на утилізацію відпрацьованих речовин і на альтернативні джерела енергії. Вистачить уже односторонніх доброчинних авансів України (загальне самороззброєння і від атомної зброї, зокрема, і від Чорноморського флоту, і від Іранських замовлень «взамін» на навколовсякі ініціативи).
Окрім того, Захід міг би ще приплатити за використання природної лабораторії ЧАЕС, яка «фонить». Існує і варіант негайного закриття ЧАЕС — оплатою компенсації за організацію «екологічної ніші» у розмірі, необхідному для закупівлі еквівалентної кількості енергії. Я, до речі, автор концепції про необхідність введення нового еколого-економічного (еколого-енергетичного) еквівалента цінностей, який забезпечує найголовніше право на життя...
2. Уряд заявив про позитивні тенденції в економіці. Ви відчули це на собі?
— Поліпшення економічної ситуації я особисто відчути не міг: моя зарплата в гривнях не мінялася два з половиною роки. А такий базовий продукт, як хліб, подорожчав. Раніше цього вистачало для початку революції...
Для того щоб народ відчув поліпшення, воно має стати не локальним, а загальним і звичним. І не на відсотки в окремих галузях, а на десятки відсотків по всьому ВВП (як і інфляція років за десять), має бути повністю й остаточно погашено всілякі заборгованості з виплат заробленого, потім — інших боргів держави. Інакше не підняти загальної довіри і купівельної спроможності, а отже, й не поліпшити реальної економічної ситуації.
3. На який «полюс сили» слід орієнтуватися Україні у своїй зовнішній політиці?
— Пріоритетом орієнтації політики України, її «полюсом сили» має бути пошук розумного балансу вигоди — за рахунок взаємних стримань і противаг — і від Росії, і від Заходу, і від мусульманського і будь-якого іншого регіону. Щастя — в гармонії. Економічне диво — також.
4-5. Участь яких інвесторів у великій приватизації найбільше відповідає національним інтересам України? Чи становить загрозу національним інтересам України контроль російського капіталу над крупними українськими підприємствами?
— На сьогоднішній день участь західних інвесторів у приватизації має певні переваги, ніж власне російських. Перші дещо цивілізованіші й географічно віддаленіші. А тому й спокуса грубої агресії від них менш ймовірна. До того ж і ціна при справедливій, а не «братській» приватизації може бути запропонована вища.
І навіть якщо чисто теоретично промоделювати можливе бажання зовнішніх інвесторів захистити розміщені в Україні приватизовані ними об’єкти, то напевно можна розраховувати на активне, і в цьому випадку бажане, втручання Росії. А при зворотному розкладі — навряд чи. До того ж при вливанні західного капіталу в приватизацію українських підприємств, значна частина його може виявитися саме українського походження. І це також має схиляти до більшого сприяння саме західним інвестиціям. Росія також частково є тіньовою зоною України. Але із зрозумілих причин, як відносна зона банківських тіньових капіталів з України, так і їхня частка в можливій приватизації значно менша. Тому сьогодні загальний висновок вигод для України такий. Динамічний баланс у виборі пріоритетів, з тимчасовою прозахідною тенденцією в орієнтації зовнішньої політики. А при більш структурованому розгляді — з переважанням прозахідно-українського капіталу і/чи частки держав невеликих і/чи з тенденцією до нейтралітету (Ізраїль, Швейцарія, Швеція, Канада, Австралія тощо).
