Доброго дня, шановна редакціє!
Після відвідування вашої фотовиставки у Харкові вирішив написати листа, бо на самій виставці не зміг висловити все у книзі побажань, хоча враження мене просто переповнювали. Тим паче що був на заході з дочкою і спостерігав, як вона кілька разів змінювала своє рішення щодо найкращої фотографії, знаходячи все більш вражаючі світлини. Відкрив книгу відгуків і... наче цеглиною по макітрі отримав — якийсь «ватничок» уже встиг там нашкрябати «наша родіна СССР». Усі мої думки раптом випарувалися з голови, тож спромігся лише на подяку за саму виставку і, власне, за те, що «День» дістався-таки Харкова.
Геть зіпсований настрій став потроху поліпшуватися, коли запримітив скромненьку шафу з вашими книжками. У Харкові вони велика рідкість. Особисто мені у книгарні «Є» вдалося придбати «Україну Incognita» (на подарунок другу дитинства) і «Україну Incognita TOP-25» собі. Останніх же новинок навіть у «Є» не надибав, напевно, швидко розібрали.
Тож на виставці купив «Катастрофу і тріумф». Хоча більшість матеріалів мені були знайомі і до цього (бо передплачую щоденну версію «Дня» ось уже сьомий рік), дуже добре, що вони зібрані в одній книжці — навіть через роки їх буде цікаво читати. Звичайно, дуже хотілося ще придбати «Силу м’якого знака», але поки що не дозволяють фінанси, тож покупку довелося відкласти.
Поки я купував книжку, дочка з цікавістю переглядала «Маршрут №1» і обрала число, присвячене королю Данилу.
Отож, пішов додому в не дуже доброму гуморі через той напис у книзі відгуків. І звідки тільки «вата» довідується про такі заходи? Якби не повідомлення у самому «Дні», я сам не знав би про приїзд виставки, бо, крім афіші біля самого «ЄрміловЦентру», ніде жодних оголошень у місті не зустрічав.
Але настрій у мене все-таки поліпшився. Тільки увечері. Коли займався домашніми справами, і раптом забігла донька «Тату! Здогадайся, хто мені щойно дзвонив? Сама газета «День»! І я з ними розмовляла українською мовою! Вони проводили опитування! Це була перша у моєму житті розмова, коли зі мною розмовляли на «Ви»!» Тож величезна подяка за дзвінок — і восьмирічній дитині неабияка радість, і мені настрій покращили.
Зичу «Дню» всіляких гараздів, успіхів і побільше читачів цього ювілейного для газети року!
P. S. «Маршрут № 1» про короля Данила помандрував у школу на урок «Я у світі» з темою «Подорожуємо Україною»...
З повагою, Олександр КРАМАРЕНКО, ваш постійний читач із 2010 року, Харків
