Нещодавно в культурно-мистецькому центрі Володимира-Волинського відбувся вже третій авторський вечір Людмили Бражнікової, талановитої жінки, яку можна назвати одним із мистецьких брендів нашого міста. Людмила Бражнікова народилася в місті Кривий Ріг. Її мама, Анастасія Мефодіївна, працювала викладачем української філології в Криворізькому педінституті; батько, Дмитро Якович, був військовим — ракетником. Саме батьки виховали у Людмили та її брата і сестри любов до музики і гуманітарних наук. І хоча середню освіту довелося здобувати в російській школі, любов до України завжди була щирою в їхній сім’ї : на столі лежав «Кобзар» Шевченка, який вивчали, мама вдома розмовляла лише українською мовою. Цю любов до України Людмила Дмитрівна свято береже усе своє життя, а їй довелося жити в різних регіонах України, адже тато-військовий служив у багатьох містах. Пригадується, як мешкали в приміщенні колишнього монастиря в містечку Хирів на Львівщині, там залишився великий рояль, на ньому 11-річна Люда грала для друзів «Місячну сонату» Бетховена.
Освіту здобувала в Луцькому музичному училищі та Криворізькому державному педагогічному інституті, й ось уже 46 років навчає молодь музиці!
Ще будучи студенткою у криворізькому виші, багато перейняла у свого наставника — народного артиста Білорусі Едуарда Ханка, бувала в нього на майстер-класах із композиції, які маестро проводив в інституті. Людмила Бражнікова — не лише педагог, а й талановитий композитор, вона пише пісні на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Євгена Колодійчука, Богдана Яновича. Здається, її енергія, мов потужне джерело: пані Людмила також працює концертмейстером у місцевій школі № 3 (в якій вчилася сама та її діти), пише твори для хору цієї школи, викладає в духовному училищі при Успенському соборі, займається громадською діяльністю — вже десять років веде хор у недільній школі.
Із приємністю згадує викладачка владику Никодима — керівника Володимир-Волинської єпархії, який піклувався про те, щоб придбати електропіаніно для учнів недільної школи, яким вони користуються й донині, організовував фестивалі духовної пісні. Нині він є архієпископом Житомирським. Окремі її твори, зокрема « Отче наш», « Хвали, душе моя, Господа» та інші виконує архієрейський хор Успенського собору.
Людмила Бражнікова видала три збірки власних пісень, музичну хрестоматію «Українська народна пісня на уроках сольфеджіо» для молодших і старших класів. А ще вона опікується дитячими хорами музичної школи, з її ініціативи створено хор хлопчиків.
«Моя творчість живе завдяки талановитим дітям, колегам-викладачам, які несуть її між люди. Моє покликання — навчати дітей музиці — найпрекраснішому з мистецтв. А ще — любити Україну й працювати для неї», — зізнається жінка.
