Імперська колонізаторська ідеологія Росії веде свій родовід від Івана Грозного, коли грецький монах Філофей сформулював концепцію Москви як «Третього Риму», яка допомогла її правителям загарбувати сусідні князівства і створювати велику централізовану імперію. Іншими ідеологемами стала геополітична доктрина панславізму, що виникла під час надання Росією допомоги слов’янам Балкан і болгарам у боротьбі за визволення від Османської імперії та допомагала заманювати в своє лоно інші слов’янські народи. Доктрина євразійства, сформульована російськими білоемігрантами у 20-х роках XX століття, як визнання ролі Росії у єднанні народів Європийі Азії («собіранії ісконно русскіх земель»), звичайно, під пильним її оком. Правозахисна доктрина, оформлена після розпаду СРСР (в епоху Б. Єльцина) як намагання правителів Росії стати поборницею «прав людини», передусім «русскоязичного насєлєнія» поза межами РФ із правом втручання її у внутрішні справи сусідів та відкушувати від них ласі шматочки. Ці концепції та доктрини намагаються надати Росії якоїсь ролі облудного месіанства, захисниці пригноблених західними імперіалістами народів в усіх куточках світу. Але вони є лише фіговим листком, маскуванням справжніх колонізаторських та грабіжницьких намірів і дій самої Російської імперії. Враховано також доктрину Л. Брежнєва про обмежений суверенітет колишніх соціалістичних сателітів Москви.
Але серцевиною політичних концепцій і поглядів В. Путіна є російський більшовизм як різновид марксизму, який поєднав у собі колонізаторську сутність Російської імперії зла із соціальною баєчкою про рівність і братерство народів, а насправді створив жахливу тюрму народів і фабрику вбивства та переслідування інакомислячих. Властиво від більшовизму як з рогу достатку у світ посипались різновиди авторитарних і тоталітарних вчень і режимів. Тож В. Путін — істинний більшовик з імперською ідеологією, але без офіційного марксизму-ленінізму (КПРФ), який існує поруч із ним і йому всіляко сприяє...
Уже склався і набув прав громадянства такий термін для позначення сутності ідеології російської політичної системи як рашизм. Це поєднання англійського слова «Раша» (Росія) і терміну «фашизм», що відображають сутність такого явища, як російський бандитизм і рафінований расизм. Тож сучасний путінський рашизм є гібридним утворенням, який ввібрав у себе весь історичний досвід російських політиків і правителів, які вміло маскували свою звірину загарбницьку і людиновбивчу сутність під гуманістичні гасла і словоблудну еквілібристику.
У. Черчилль попереджав, що фашисти у майбутньому будуть себе видавати за антифашистів. Вони тепер намагаються поборювати справжню демократію, а свою тоталітарну й авторитарну модель державного управління видавати за керовану демократію, здійснювати справжній міжнародний розбій для розширення території та заволодіння чужими матеріальними і людськими ресурсами, за розширення свого «життєвого простору». Але така історична практика спочатку стає трагедією, а в наступному повторі — фарсом. Станеться так і тепер. Історичний і цивілізаційний процес привидам майбутнього не вдасться зупинити: правда і справедливість переможуть сили зла, і щезнуть їхні криваві імперії.
