Вельмишановна пані Ларисо!
Ваш «День» освітлює всю нашу велику Україну. Це — сонячний світлий промінь! Серед сьогоднішнього хмаровиння... Це — справді, європейський часопис у нашому ще неєвропейському бутті. Дякуємо Вам!!!
Щойно, 15-16 листопада 2013 р. в № 209-210, «День» опублікував маленьку, але дуже об’ємну інформацію доктора фізико-математичних наук, професора Київської політехніки Тамари Стрижак «Про деякі винаходи та їхніх винахідників». Над якою є про що подумати! І висновки з якої дуже болючі...
Чому, наприклад, промені Українця Пулюя стали рентгенівськими, а не пулюйськими?! Або чому теорію відносності Пуанкаре опублікував Енштейн?.. Чому, врешті-решт, сьогодні досконалий, випробуваний на десятках тисяч пацієнтів протипухлинний препарат «Амітозин» професора Анатолія Потопальського з Київського інституту генетики і досі не запатентовано, не налагоджено його виробництво?! Навпаки, навколо вченого — суцільні утиски і спротив!
Спогади нахлинули, як повінь. Порівняння, мов колоди в оці. Запекло у грудях. Від нашої української безпорадності... Я давно і добре знайома з професором Тамарою Григорівною Стрижак. Ми познайомилися ще 5 лютого 1994 р. на Першому з’їзді жіночих організацій України. Після мого виступу на Форумі «Дай, Україно, руку!» Тамара Григорівна підійшла до мене і простягнула свою візитівку. Знайомство триває й досі.
Дуже прошу опублікувати цей матеріал про саму пані Тамару Стрижак. Це вартує, щоби з нею познайомилася ближче вся Україна.
Відгук на статтю Тамари СТРИЖАК «Про деякі винаходи та їхніх винахідників» («День», № 209-210 від 15-16 листопада 2013 року)
Звичайна сільська дівчинка із Глиняної Балки на Черкащині. Ходила до школи, влітку пасла корову, збирала на полі колоски, зерно з яких мололи на жорнах, а з борошна пекли хліб. Допомагала мамі восени копати копаницею цукрові буряки. Буряки були солодкими, але життя в колгоспниць — дуже гірке.
У Глиняній Балці — лише початкова школа, у п’ятий клас Томуся пішла до Антонівки, за сім кілометрів. Щоб не було страшно так довго йти, вивчила напам’ять усього «Кобзаря» Тараса Шевченка. Десятирічку закінчувала в Мокрій Калигірці. Вчилася відмінно. Мала би отримати і Золоту медаль разом з атестатом. Але голосно повідомили, що в Черкасах її роботи не затвердили, а пошепки передавали, що директор Мокро-Калигірської школи Зануда Тимофій Сергійович не довіз тієї роботи до Черкас — по дорозі загубив.
Це була перша трагедія в її житті. Адже 1954 рік — це перший післявоєнний випуск середніх шкіл, тобто десятий клас закінчували учні, які не ходили до школи під час війни 1941 — 1945рр. В її класі навчалися народжені в 1933 — 1937 рр. Тому цього року був небувало шалений конкурс у вищі навчальні заклади — як зараз кажуть, у виші.
Сільська дівчина і досі не може збагнути, як вона вступила того року, та ще й до найпрестижнішого університету України — імені Тараса Шевченка в Києві, та ще й на механіко-математичний факультет.
Жила на стипендію. Нічого яскравого. Потім — Раменськ під Москвою, конструкторське бюро ім. Туполєва. Вийшла заміж. Новотроїцьк Оренбурзької області. Майстер металургійного комбінату. Контрольно-вимірювальні прилади «Блюмінг1120».
А далі — крутий поворот. Аспірантура в Інституті математики АН УРСР. Кандидатська, докторська дисертації. Київська політехніка, де працює і зараз, уже 44-й рік.
Звичайна собі на вигляд жінка: така тендітна, гарна, з розумними очима, з оксамитовим теплим голосом, привітна, стримана і вразлива, дуже інтелігентна.
А в чому ж її незвичайність? — запитає читач.
Тамара Стрижак найбільше пишається тим, що вона перша, і поки що єдина, випускниця Глиняно-Балківської початкової школи навчалася в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка на мехматі.
Вона також перша, і поки що єдина, випускниця Мокро-Калигірської середньої школи — доктор фізико-математичних наук, професор. Це така, ще її юнацька, гордість!
Бо незвичайність її ще й в іншому. Статистика — уперта річ! Не підправити, не замінити. Тамара Стрижак сьогодні — тільки одна в усій нашій Україні жінка — доктор фізико-математичних наук, професор, автор 10 (десяти!) монографій з математики. І всі її монографії — зауважте, всі без винятку! — це монографії без співавторів. А головне — ще в іншому: шість із цих монографій опубліковано в Німеччині в період із 2008 по 2013 рр. англійською та російською мовами.
І ще Тамара Стрижак — не зовсім звичайна мати. Свою пристрасть до вищої математики зберігає у своїх генах. Передала навіть у спадок своїй єдиній дочці Оксані, яка працює в Москві, в інституті ім. Моріса Тореза і вже має звання професора і доктора фізико-математичних наук.
Погодьтеся,Тамара Стрижак — незвичайна Українка!
І звичайнісінька, як вона любить говорити про себе. А ще Тамара Григорівна впевнена, що в Україні є дуже багато звичайнісіньких і одночасно незвичайних Українок і Українців. Але непочутих, неозвучених, недрукованих. І замовчуваних!
Погляньте, хто сьогодні — в листопаді 2013 року — на Європейській площі?! Це вони там, серед 150 тисяч протестувальників — незвичайні Українки й Українці.
Відгукніться!
