А візьміть новітні часи. Чому визначні українські політики-інтелігенти М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра не зуміли свого часу домовитися з командиром 1-го українського корпусу, Головним отаманом Українського вільного козацтва П. Скоропадським, що призвело до державного перевороту, ним же очоленого, а потім до контрперевороту, зрештою — до розгулу отаманщини і загибелі першої Української Народної Республіки?
Чи не тому, що свої скороминущі політичні й майнові інтереси українська еліта завжди ставила понад усе, понад усі національні й державні інтереси?
А візьміть сучасний етап творення незалежної Української держави. Для новоявлених українських націонал-демократів 24% голосів, відданих на перших вільних виборах президента України у грудні 1991 р. за В’ячеслава Чорновола, виявилися недостатніми, щоб вони не поставили під сумнів його незаперечний авторитет і лідерство в новітній період творення незалежної України. Потрібні були ще десять років «отаманщини» і розбрату в середовищі націонал-демократів, загибель самого В. Чорновола, щоб з’ясувати просту незаперечну аксіому — ніхто, крім нас самих, не винен у тому, що ми понад сімсот років не могли відновити втрачену колись державність. І хоча після Київської Русі були і Галицько-Волинська держава, і Велике Литовське князівство, яке багато сучасних українських істориків називає не інакше, як Литовсько-Руською (себто Українською. — А.П. ) державою, саме вона стала безпосередньою предтечею остаточного згасання державотворчих імпульсів української еліти. І відродити ці згаслі імпульси змогла вже нова національна еліта — українське козацтво, яке, знов-таки, після смерті видатного українського гетьмана-державотворця Б. Хмельницького морально переродилося і пішло на службу до «єдиновірних» російських царів-імператорів.
Тому, на жаль, історія не дає, за невеликим винятком, нам прикладів самовідданого служіння української еліти своєму народові. Однак (і це теж незаперечний історичний факт) — сам український народ виявив неабиякий інстинкт до національного відродження і перманентно, постійно, незважаючи на неодноразові зради з боку національної еліти, відроджував і плекав її. Зараз у політичне життя України вступає нове покоління політиків, нова українська еліта. Дай же, Боже, щоб вона вже ніколи не зраджувала свій народ!
