Наближається черговий термін депутатського «явлення народові» і декілька місяців всіма землями українськими звучатиме настирлива їхня пісня —«Изберите меня хоть один только раз». Обіцятимуть і гроші, і крупи, і цукор ,і життя солодке.
І тоді в тих, кого ошукували десятиріччями, з’явиться шанс довести собі і всім на землі, що висловлювання Г. Гейне «На землі більше дурнів, аніж людей» їх не стосується.
90 років тому президент ЗУНР Петрушевич, повний відчаю і розчарування, висловлювався, що «ми не доросли до самостійності», «бракує для державного будівництва освіти, інтелігентності». Інші покоління живуть сьогодні, а проблема державного будівництва злободенна і зараз. Що сталося з нашим народом, чи він так і був створений із такими генними ознаками з самого початку?
Люди ж чим живуть? Ті, яких раніше називали «трудящі маси», а зараз — «маленькі українці». Скаржаться, платять за рахунками, вистоюючи в чергах, вимагають заощадження, борються з вадами, холодом, носять воду відрами та хабарі конвертами, лають владу всіма непристойними словами і нецензурно, і готові знову йти голосувати.
У телекоробці видно Кравчука, Кучму, Семиноженка та інших. У них був свій шанс і можливість великих звершень, шанс залишитися в пам’яті народній істинно великими.
Так, інстинкти величі притаманні людині, але щоб до такої міри депутатами приймалися на себе — дуже сміливо, шкідливо, небезпечно. Якщо вона досягається в кулачних прийомах, то там можна зрозуміти — тваринний прояв у людині. Не все розумом вирішується. У житті ж депутатському не надбаєш добрих манер і пристойності, якщо родове походження — пролетарське «з бідної селянської», з «бідної робітничої родини». Дехто намагається стерти це з пам’яті, замінивши козацьким походженням. І нових козаків досить, а країна абсолютно беззахисна і бездарно керується. Чисельність управлінців необѓрунтовано завищена, і за таких умов вони не можуть працювати ефективно. Це при тому, що в нас учених, особливо кандидатів наук і академіків, більше, ніж у європейських країнах разом узятих, а лауреатів Нобелівської премії немає. Шукаємо серед європейців, що народилися колись у нас.
Як же ми поліпшуватимемо життя далі? Розумом людей грамотних, чесних і працездатних. Є такі в університетах, у наукових закладах і на виробництві. Є їх доволі в редакції газети «День», освічених і таких, що люблять свою країну. Вони можуть у майбутньому змінити своє ставлення до влади, заслужити повагу. Головне в цій меті — новий закон про вибори, щоб їх було 250, із старих — жодного. Президентом повинна бути особистість інтелектуальна. Депутатами — нове покоління. І більше жінок, без «Парасок» і «Палажок».
Газети повинні розпочати дискусію, час стати до боротьби за культуру та освіту. Закінчити хочеться словами Бісмарка —«Меч нічого не вдіє, як не буде розумної політики».
