Олександр ТКАЧИНСЬКИЙ, мандрівник, соціолог, перекладач, Київ:
— У подорожах завжди присутній певний баланс між хорошими та поганими подіями.
Нещодавно я їхав автостопом з Іркутська до Новосибірська, поставивши собі за мету взагалі не витрачати грошей. 2000 кілометрів, які я долав три з половиною доби, маючи із їжі тільки одну буханку хліба та пляшку води. Майже весь цей час йшов дощ, і я ночував у наметі в лісі. У мене відклеїлись підошви взуття, і я фактично йшов босоніж. Інколи не вдавалось нікого зупинити по кілька годин, і я просто йшов пішки вздовж траси. Ці дні стали для мене справжнім випробуванням тіла та волі. Але я все ж вижив.
За цей час мене підбирало багато хороших простих людей, і чомусь найнеприємнішим із них був землевласник-мільйонер, годинник якого був дорожчий за його автомобіль. Він виявився єдиною людиною, яка поливала брудом Україну, використовуючи пропагандистські лозунги. Після прощання з ним я довго міркував про те, що його багатство не робить його мудрішим та не наближає до хрестоматійної Чіпкинської правди. А якщо так, то мені залишається його лише пожаліти.
Євгенія КОМАРЦОВА, мандрівник, випускниця Української Академії лідерства, Харків:
— Я тільки нещодавно повернулася з Греції, й останні кілька днів були дуже насиченими, бо ми прокидалися о 5.30 і їхали велосипедом на іншу частину міста, подивитися, як світає і, як ми кажемо, «заробити сніданок». Після такого катання ти відчуваєш себе живим. У Греції подолала багато особистих кордонів, саме зараз про це знімаю відео. Допомогла своєму хлопцеві побороти страх глибини, і ми почали вдвох займатися віндсерфінгом. Коли ми приїхали в Афіни, я була здивована, бо всі стіни, мости, всі прекрасні будівлі і пам’ятки архітектури розписані аерозольними фарбами. Розписані не красиво, не змістовними малюнками, а саме бездарними, необережними і безсенсовними надписами. Жодної красивої вулиці, жодної чистої вулиці в Афінах немає. Хоча коли я дивилася фотографії в Інтернеті і готувалася до цієї поїздки, читала різні цікаві історичні статті, мені Афіни здавалися зовсім іншими, тому що це старе місто і з ним пов’язане багато цікавих легенд, з ним пов’язано величезна кількість історичних фактів. На жаль, сьогодні це місто має жахливий вигляд.
Поки ми були у Греції, мене застало кілька неприємних новин, одна з яких теракт у Ніцці та спроба військового перевороту в Туреччині. Усе це я важко переживала. Не менш мене шокувало вбивство відомого журналіста Павла Шеремета, хоча ми спілкувалися всього один раз у моєму житті, я була всього на одній його лекції, але там, дуже далеко від України, від Києва, який за останній рік став моїм другим домом, я відчула дуже сильний зв’язок і мені було дуже сумно. З цією людиною мене об’єднували спільні ідеї та віра в Україну.
Але подорож — це подорож, вона завжди наповнює тебе цікавими ідеями, новими знайомствами та натхненням. Проте повернулася трохи втомлена, але з новими проектами та силами рухатися далі.
Володимир СОКОЛОВСЬКИЙ, голова Львівського осередку Всеукраїнської громадської організації Фундація регіональних ініціатив:
— З хорошого, тепер я очолюю осередок громадської організації у Львові, що налічує 93 члени, і це справді дуже цікаво працювати з такою кількістю людей, у такій великій структурі, у різних відділах та напрямах.
Впродовж останнього тижня відвідав неймовірний внутрішній табір «Лідер» організований ВМГО Фундація регіональних ініціатив. Це наметовий табір у мальовничих Карпатах із пізнавальними тренінгами та неформальною освітою. Це було просто незабутньо, стільки часу в оточенні сильних лідерів та активістів з усієї України, а їх там було 70 людей, такі заходи додають колосальний вибух енергії та мотивації для подальших дій!
Справді розумієш, що ти на правильному шляху, шляху зміни суспільства та добрих справ у громадській роботі. Адже лише ми творці нашого майбутнього! До речі, організував наметовий табір за співпраці з Британською Радою, тематика якого активне громадянство, і отримав справді шикарний досвід у проектному менеджменті.
А щасливим мене робить кожен день, я оптиміст і бажаю всім бути такими і завжди бачити позитив та йти з високо піднятою головою і щиро радіти посмішкам оточуючих та природі навколо, адже саме так можна знайти внутрішню рівновагу та колосальний вагон мотивації рухатись вперед.
Руслан ЮХИМЧУК, мандрівник, екскурсовод «Аккорд Тур», Львів:
— Про позитив: я так багато подорожую і скільки працюю в активному та пасивному туризмі, я завжди усміхаюся і дивуюся, коли проїжджаю повз гніздо лелеки на старенькій хатині, коли бачу, як повертаються додому чи відлітають восени птахи, коли сонце сходить над фортецею у Кам’янці-Подільському або ж сідає у Шацькі озера, коли вітер жене туман над Карпатськими лісами, горами та полонинами, коли я чую співи на гуцульському весіллі, коли мене зустрічає Ніжинський ярмарок, коли я дивлюся. А саме дивлюся, а не просто бачу. Я готовий розридатися і просити пробачення за тих людей, які не цінують тих багатств України, знищуючи їх та засмічуючи. Ніколи не був сентиментальним, допоки мандри не стали моїм життям. Мандри — це, коли брат по духу зустрічає тебе з подорожі, люба дівчина проводжає у путь. Часто хтось зупиняє тебе на велосипеді, щоб побажати щасливого шляху, якийсь перехожий розмовляє з тобою про вищі матерії, про життя.
У такі моменти просто сонце сяє яскравіше, і я щасливий — це те, заради чого я подорожую. Здається, цей наркотик вже не відпустить. Подорож — це завжди щось нове, але рідне, і не важливо, місяць чи рік, в Україні чи закордоном ти подорожуєш. Коли ти зустрічаєш хоч крихту чогось рідного і дорогого тобі, — це найкращий момент твого життя. У мандрах твій світ збільшується прямо пропорційно.
Про негатив: у будь-якій подорожі мене дратує та обурює ставлення людей одне до одного, відсутність самоповаги, хамовитість, безкультурність. Іноді у мене складається таке враження, що нам потрібно використати досвід Мойсея. Я вважаю, поки люди не будуть людьми — будемо мати такий безлад у головах людей та у рідній країні.
