Початок тижня, що минає, ознаменувався непересічною подією у долі українського народу: коаліція між БЮТ та ПР не відбулася. Можливо, для когось цей факт пройшов непоміченим, але мисляча частина суспільства глибоко стурбувалася тим, що ймовірність такого об’єднання цілком можлива тільки під соусом змін до Конституції. Турбує не те, що мав би відбутися новий політичний союз, а те, що народ укотре може опинитися на задвірках власної історії, позбувшись елементарних прав та свобод. Зрештою, основної ознаки демократії — права вибору. Кожному із нас, незалежно від національності, статусу у суспільстві, політичної приналежності і т. д., хочеться бути вільною людиною. А це можливо тільки у стабільній державі.
Петро МАЛІШ, письменник, журналіст, м. Хмельницький:
— Від незгоди до братання — один крок. Сватання леді Ю. з перспективним «нареченим» не відбулося. Якби це сталося, нам довелося б на сумному «весіллі» гуляти, принаймні, 10 років. Приємно, що цього не сталося.
Досліджуючи історію України і Подільського краю зокрема, доходиш до зболеної істини: якщо наші «рідні очільники» не об’єднаються, ігноруватимуть уроки нашої минувшини, третього шансу утвердження української держави не відбудеться, і народ їм цього не простить.
Вкотре переконуємося, що можновладці столичні та периферійні переймаються двома проблемами: збагаченням і владою, але аж ніяк не людськими проблемами. Вчора завершив на Майдані Незалежності у Хмельницькому 24-денне голодування Олег Дідик — один із перших офіцерів-рухівців, ліквідатор Чорнобильської катастрофи, ветеран-інвалід. Місцева влада так і не спромоглася прислухатися і вирішити банальну проблему — елементарні умови життя. Заможний сусід, облаштовуючи своє житло, так захопився євроремонтом, що у квартирі Дідиків утворилася величезна діра. Її виявили господарі, повернувшись із відпустки. 10 місяців минуло відтоді, однак представники державних служб та управлінь перед «діловим сусідом» безпорадні. Складається враження, що представники влади — без влади перед ось таким «всевладним».
Андрій МАШКАРУК, заступник директора Хмельницької регіональної філії ВАТ «Кредобанк»:
— Аналізував останні події у політичному житті держави і знову пригадав китайську мудрість: «Не дай Бог жити в епоху змін». Весь політичний галас у нашій країні розбурхує маховик суспільного невдоволення. Оскільки я працюю з фінансами, то можу з власного досвіду зауважити — гроші потребують тиші. Якщо ми прагнемо стабільності в економіці, очільникам нашої держави просто необхідно навчитися більш виважено та стримано не тільки коментувати суспільно-політичні події, але й приймати рішення. Незважаючи на те, що тиждень був досить важким та насиченим, можу із впевненістю констатувати поступову стабілізацію на фінансовому ринку України. Налаштувавшись на позитив, у вихідні обов’язково поїду на рибалку, тим паче, що до мене завітав мій добрий товариш, який живе за кордоном.
Олександр КСЕНЖУК, генеральний директор Торгового дому «Ювелір», м. Хмельницький:
— Цього тижня відсвяткував день народження. Чомусь, не зважаючи на радісну подію для мене, моєї родини, близьких друзів, у такий день мимоволі замислююсь: як прожив останній рік, які добрі справи зробив, чим був корисний людям? Відповіді на ці запитання не завжди знаходжу, але добре розумію, що прагну залишити позитив. Однак на песимізм наштовхує нестабільність ситуації в Україні. Світ пильно стежить за постійними змінами політичного курсу у нашій державі, втрачаючи інтерес розглядати нас як повноправного партнера. Я добре це відчуваю, працюючи у бізнесі. Переконаний, що у першу чергу необхідні зміни до Конституції. Але не у такий спосіб, як нам пропонували цього тижня, а виключно за згодою народу. Нарешті влада має усвідомити свою відповідальність перед людьми і зрозуміти, що вона — це купка менеджерів на службі у країни. Я вірю, що в Україні буде стабільність, бо маю багато однодумців. А це — люди справи.
Вадим ОЛЕКСЮК, головний редактор Хмельницького обласного тижневика «Подільський кур’єр»:
— Політичні події навколо невдалої спроби створення «ширки» остаточно дали старт президентській кампанії. Ми маємо розуміти, що допоки вибори не відбудуться, процес двовладдя роздиратиме країну на шматки. Новообраний президент має прийняти якісні зміни до Конституції України і нарешті поставити крапку у цій вакханалії.
Крім цього, занепокоєний зростанням цін на паливо-мастильні матеріали. Різке зростання їхньої вартості не має економічного підѓрунтя, а виключно політичне. Всі ми добре розуміємо, що у вирі президентської кампанії багатьом такі різкі коливання на ринку пального вигідні. Тішить тільки те, що літо — це пора відпусток, і не зважаючи на всі економічні чи політичні негаразди, люди відпочиватимуть і набиратимуться позитиву.
Микола КРЕНТОВСЬКИЙ, представник Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі у Хмельницькій та Вінницькій областях:
— Найбільше, що запам’яталося цього тижня — це цинізм, самовпевненість, вседозволеність українських політиків у контексті створення коаліції між БЮТ і ПР. Жоден із фігурантів політичних перипетій ні разу не сказав правди, чітко продемонструвавши своє ставлення до українського народу. Країна остаточно зрозуміла — нам необхідні зміни. Зміни якісного характеру, аби наші діти змогли бути вільними і повноправними членами світової спільноти.
Юлія АНГЕЛ, тележурналіст:
— Найвизначніша подія, яку я очікую найближчим часом, — це народження моєї дитини. Все, що відбувається зі мною, пов’язане тільки з радістю материнства. Важко передати словами відчуття безмежного щастя, коли вперше чуєш серцебиття свого малюка. Я абсолютно абстрагувалася від негативу, яким вряди-годи наповнене наше буденне життя. Тепер для мене не існує поганих новин. Кожен день — це свято, адже очікування народження нового життя наповнює серце щасливим трепетом. Розуміння причетності до Вселенської таємниці буття відкриває у мені нові можливості: помічати те, чого раніше не помічала, чути те, чого раніше не чула. Я спілкуюся зі своїм малюком, ділюся з ним радостями навколишнього світу: коли сходить сонце під урочисті солов’їні акорди, коли дозрівають запашні суниці, до речі, нам дуже корисні, коли природа напувається рясним дощем, щоб забуяти на повну силу своєю величною красою.
Всім жінкам, можливо, тим, хто вагається із народженням дитини, намагаючись досягти успіхів у роботі, побудувати кар’єру, можу сказати — тепер знаю, що ніщо у світі не може зрівнятися із щастям материнства.
