Кілька років тому моя сусідка, шкільна вчителька-історик, не українка, насправді щиро запитала мене: «Почему это на украинских деньгах есть портрет Мазепы, он же предатель?» Оцим запитанням вона мене приголомшила. Приголомшила не тим, що для неї гетьман Мазепа все ще значиться у зрадниках, а тим, що така особина донині навчає і виховує молоде покоління українців і українська держава не спромоглася на очищення навчальних закладів від такого «педагогічного непотребу». Я відповів запитанням: «А міг у ті часи король Польщі бути зрадником Англії?» Вона, подумавши, сказала, що це не логічно.
І ось виходить книга історика Тараса Чухліба «Секрети українського полівасалітету. Хмельницький — Дорошенко — Мазепа» (Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. — 328 с.). Книга захоплива не лише для дипломатів, науковців, викладачів, студентів, але й для тих громадян України, хто хоча б трохи цікавиться історією нашої Вітчизни.
Видання читається легко, при цьому воно наповнене науково опрацьованим історичним матеріалом із такою послідовністю та деталізацією, що заповнює всі прогалини в наших знаннях цієї теми. Автор переносить читача в Європу епохи гетьманування в Україні Хмельницького — Дорошенка — Мазепи. Перед очима постають тодішні європейські політичні традиції, політичне міжнародне право, в деталях розкриваються правові відносини між сюзеренами та васалами, підкреслено висвітлені обов’язки сюзерена перед васалом у міждержавних відносинах, правові підстави зміни васалом сюзерена. Висвітлена європейська традиція та багатий історичний фактаж такого явища, як полівасалітет, тобто перебування васала під протекторатом декількох сюзеренів одночасно. Виразно пояснені причини, обставини такого явища та висвітлено його поширення в Європі.
Усього цього не могли не знати імперські політики та історики, але зло імперії є злом.
І в рядках книги, а ще більше поміж ними, прямо-таки з болем душі усвідомлює читач, наскільки ж підло імперські Петербург — Москва, скориставшись ними ж спричиненим убивством української культури, особливо історичних знань, так довго нав’язували, та ще й дотепер нав’язують українству брехню про невірність (зраду!) українськими гетьманами протектору-сюзерену царю Московії, вперто замочуючи справжню зраду — з боку царів, які всі поголовно, аж до теперішніх (хоч і по-іншому вони називаються), прагнули знищити свідоме українство, українську державність, загарбати українську землю та асимілювати нас.
