Цього тижня респонденти «Дня» раділи, як не дивно, погоді. Морози та сніг не злякали нікого, а навпаки, порадували і мимоволі змусили згадати, що життя прекрасне. Перипетії в політиці, як завжди, не залишають байдужим жодного свідомого громадянина. Про це та про дещо інше читайте далі у нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»
Ірма СЕМЕНКО , мистецтвознавець:
— Найкращим подарунком для мене цього тижня стала погода — нарешті пішов довгоочікуваний сніг, повернувся зимовий гарний настрій. Приємно прокидатися вранці і бачити за вікном не сірі дерева, дороги та будинки, а казкове зимове місто. З хорошого ще слід відзначити поїздку до міста Луцьк. Окрім середньовічного замка Любарта, що поважно височіє на пагорбі, на мене справило враження вогке і темне підземелля костьолу єзуїтів з цікавим і трошки таємничим екскурсоводом, схожим своєю тихою ходою і блідим обличчям на привида. Тобто, мала нагоду побувати у середньовічному місті. В Луцьку — привітні люди з надзвичайно синіми очима, кажуть же про Волинь, що вона синьоока. Поблукати засніженими вуличками старого Луцька, погуляти вздовж річки Стир, походити мурами замку, зазирнути в музей- аптеку, будинок Лесі Українки чи на виставку місцевого художника... Це все дарує суцільний позитив. Під таким впливом емоцій не хочеться згадувати ні про політичні негаразди, ні про життєві труднощі. Правда, хотілося б більше часу приділяти близьким і рідним людям, а також мати трошечки часу на себе. Проте негативом це не можна назвати, так, невеличке побажання.
Ігор СЕМИВОЛОС , директор Центру близькосхідних досліджень:
— Позитивним є те, що ми нарешті дочекалися справжньої зими. Всі прогнози з приводу того, що можуть вимерзнути озимі, і на країну чекає неврожай, не справдяться. Це, звичайно, не може не тішити. Прикро, що створює серйозний дискомфорт мені особисто і, я впевнений, що і багатьом українцям, те, що продовжує відбуватися в політиці. А саме, протистояння, що існує між гілками влади, намагання правлячої коаліції «перетягнути на себе ковдру повноважень», фактично усунути від влади де- факто Президента України. Також прикро, що серед опозиції продовжується розбрат і все це нагадує часи далекої минувшини. Виходить так, що українські політики нічому так і не навчилися. Образно кажучи, продовжують гратися у своїй пісочниці, не звертаючи увагу на те, що відбувається навколо них. Вони не заглиблюються у думки: а що там власне народ робить? Прикро, звичайно, те, що місцевій київській владі начебто вдалося зареєструвати нові тарифи. Вся дискусія навколо цих тарифів, як на мене, точиться, насправді не з тієї теми, оскільки мова не йде про якість, конкретні цифри. Мова йде скоріше про боротьбу груп. Не хотілося б закінчувати коментар суцільним негативом, тому зазначу, що радують особисті успіхи. Зараз займаюся земельними питаннями в Палестині. Тому кожний крок у цій роботі для мене сповнений позитивними враженнями.
Олександр ЄВТУШЕНКО , музичний журналіст:
— Приємною новиною вважаю те, що такий культовий гурт «Кому вниз» потрапив до номінантів на Шевченківську премію. Комітет розглянув кандидатуру гурту і вони потрапили в п’ятірку. Це мої давні друзі і до того ж унікальний колектив зі своїми традиціями, надбаннями. Ще не слід оминати таку подію, як вихід першого тому «Української музичної енциклопедії». Це величезна солідна праця, видана Інститутом мистецтва, етнографії та фольклористики НАНУ. Ще можна хорошою новиною цього тижня назвати поїздку до Лондона етногурту «Даха Браха». Вони дали десять концертів. І з гарного боку зарекомендували Україну в Туманному Альбіоні. Сумною новиною на цьому тижні стало те, що із життя пішов Тризубий Стас, це не просто мій друг, це — дуже хороша людина. Що стосується політики, то новини у цій сфері зовсім не втішають. Чим далі, тим більше розчарування. Вже набридло постійне протистояння Кабміну та Адміністрації Президента. Складається враження, що йде перетягування владного канату.
Віра ПАНІВСЬКА , президент Національної академії державного управління при Президенті України:
— Загалом, я живу за принципом — не ділити події на хороші та погані. Адже сьогодні певна ситуація для мене буде дуже поганою, а вже завтра виявиться, що не все так гірко в нашому житті. У нас на сьогодні дуже успішно йде політична трансформація. Зміна від тоталітарної системи, тобто однопартійності, відбулася на сьогодні на скільки глибоко, що це не може не радувати. У нас свобода слова і вільна перса. До речі, зараз в кого більше проблем, аніж у Франції, в Америці, я не знаю. В Англії щойно оприлюднені дослідження про провал державної системи управління. Також, з огляду на ситуацію в політичних колах, на сьогодні я можу зробити висновок, що немає відповідної підготовки державних службовців. І це не є погано, тому що ми бачимо ситуацію і можемо навчитися на своїх помилках. Інша справа, чи ми їх помічаємо. Радує те, що Президент, попри всі звинувачення в його бік, не втрачає державного демократизму та суверенності.
Дарина ШЕВЧЕНКО , аналітик:
— Позитивним явищем цього тижня стала чудова погода. Адже нарешті пішов сніг, і в Україні почалася справжня зима. Я такі моменти дуже люблю, адже мимоволі повертаєшся в дитинство і згадуєш як весело ми з друзями бавилися, каталися на лижах, санчатах... Продовжує радувати український спорт. На днях оголосили найкращу спортсменку місяця. Нею стала біатлоністка Оксaна Хворостенко. Попри умови, які створює держава нашим спортсменам, їм вдається перемагати на змаганнях, тому наші — найкращі. На сьогодні можна порадіти за французів, адже з 1 лютого ввійшла у дію заборона куріння в громадських місцях. Це дуже правильне рішення. Хотілося б щоб і в нас все було цивілізовано. Хоча не скажу, що у Франції все так чудово. До речі, у них ще більше проблем, аніж у нас. Також хорошого цього тижня було те, що 75% мовлення на українських телеканалах буде вестися українською. Інколи я просто дивуюся тому, що ми, живучи в державі Україна, боремося за українську мову. Ми мусимо просто примушувати різними постановами, законами наших медійників користуватися рідною мовою. Просто абсурд якийсь. Негативними моментами цього тижня можна назвати те, що наші державні мужі ніяк не можуть затвердити закон про Кабінет Міністрів. Також прикро те, що, за результатами дослідження, за рівнем експлуатації найманого працівника Україна випереджає всіх своїх сусідів. Тобто, своїх робітників українські роботодавці використовують по-максимуму, а платять їм по-мінімуму. В нашій державі, порівняно iз Європою, куди, до речі, ми так рвемося, люди заробляють набагато менше. Тому і виходить так, що та ж сама Європа використовує нашу робочу силу. Прикро.
