Доброго дня!
Приємно було побачити в №12 позицію вашої газети стосовно другого туру виборів. Маю на увазі пряму мову Левка Лук’яненка («Нема такого кандидата: проти обох») та «Не біймося називати речі своїми іменами» Л. Кряженка.
У наш час, коли журналісти взагалі відкинули єтичну орієнтацію, вже й надії нема, що якась газета стане на бік важливої, суттєвої, сутнісної істини, відкриваючи (навіть із ризиком) свою позицію.
От і сталося, що в найвідповідальніший час народ виявився деморалізованим. Бо усі 18 років українські, а не російські ЗМІ руйнували притаманну йому готовність шанувати моральні цінності, здатність відрізняти добро від зла. Виховували «рівне ставлення» як до чесної людини, так і до злочинця. І досягли успіху! Ваша сівба ось-ось дасть плід, який ви самі й будете їсти.
Не так давно в СРСР якийсь сіренький «Огонек» став страхіттям для комуністичної ідеї. А тепер преса, що втратила моральні орієнтири (бо хтось із Європи чи з Америки сказав, що це вже не модно), втратила й спроможність допомогти власному народу розібратися у простих речах. Логічно, що в «позаморальному просторі» організований кримінал більш конкурентоспроможний! А чого ж ви, українські ЗМІ, чекали, готуючи народ до його прийняття — на сором і горе всім? Якщо він увірветься у владу, подякуєте собі — нікому іншому!
Навіть за радянщини ми мали більше правди, культури й сумління у пресі, ніж зараз. Набагато!
Ось тому не міг не помітити цього незвичного кроку газети. І знаю, що є люди, які теж це помітили, яким це допомогло виринути з сірого киселю «толерантності» та «рівномірности», схаменутися і зробити СВІДОМИЙ вибір. Може, це не дуже політкоректно, проте точно це є морально! Може, ще не пізно.
Саме ЗМІ зрадили свій власний народ і повісили країну над прірвою. Чи зробите ви висновки з цього, чи, вбиваючи совість людей, вбили й свою свідомість — аж до самознищення?
Тепер залишається тільки одне — молитися Богу, якщо Він почує.
