Чергова програма Міністерства освіти України щодо комп’ютеризації сільських шкіл захопила нас своїми радісними перспективами. Але чи насправді усе так просто?
Є ряд причин, що утруднюють втілення цієї благородної ідеї в життя. По–перше, неможливо одночасно забезпечити усе сільське школярство найновішими комп’ютерами. Отже тільки частина дітей зможе залучитися до «всесвітньої мережі», що, звичайно, значно розширить їхній кругозір, допоможе не тільки у навчанні, а й у нашому бурхливому інформаційному світі.
Але постає питання: де знайти висококваліфікованих спеціалістів, якщо випускники педагогічних вузів рідко коли їдуть працювати у село? Адже не секрет, що зарплата вчителя у 1,5-2 рази менша за «споживчий кошик». Друге питання — де взяти спеціальні посібники? Адже майже уся література з інформатики видається у Російській Федерації, відповідно — російською мовою. А наше село, як відомо, україномовне. Якщо все ж таки викладати російською, то чи зможе майбутній абітурієнт налаштуватися на українську мову?
За умов дефіциту підручників саме Інтернет може забезпечити знаннями, надаючи широкий спектр інформації. Тому бажана одночасна комп’ютеризація якнайбільшої кількості сільських шкіл.
Але чи зможе зробити це держава?
