Мене часто запитують, з чого почати — хорошого чи поганого. Але люди якось самі, навіть не задумуючись, починають з хорошого. Я погоджуюсь з тими, хто говорить, що розвиток суспільства в цілому починається з людини. І ті емоції та переживання, розповіді про те, що залишив для людини прожитий тиждень, як вона його переживе і піде далі по житті стають вирішальними для всіх нас.
Добре, що значна частина нас, українців, уже навчилася говорити. І не лише у темних закутках, де тебе ніхто не чує. А вголос, на всю Україну. Нашій рубриці «Що хорошого? Що поганого?» виповнився рік. За цей час ми остаточно пересвідчилися, що, задумавши таку рубрику, не помилилися. Для нас дуже важливим є те, що ми до когось «достукалися», що у газети з’явилися нові друзі, знайомі, шанувальники. Про хороше та погане ми говорили з людьми різних професій, різних уподобань, різних регіонів України... Людьми, які мають мужність сказати: те, що роблять мої колеги, — це погано. І не просто сказати, а відстояти свою точку зору. І, зрештою, якась подія стає вже не стільки поганою, скільки важливою.
Якось один політолог мені сказав: «Зазвичай я не беру тайм-аут, щоб підготуватися до відповіді. Однак ви змусили мене задуматися». І якщо ми думаємо — значить живемо. Значить — процес зворотної реакції пішов. З’являється готовність суспільства не тільки до співчуття, а й до дії. Передусім — до роботи над собою. Після відповіді: «Та я навіть і не знаю, що такого сталося за цей тиждень», я вже чую: «Давайте поговоримо наступного тижня. Я буду спостерігати, я буду відзначати своє хороше та погане». А це не так уже й легко. Бо, як говорив Артем Шевченко, позитив — у дрібницях. І потрібне велике вміння, щоб побачити його у колі особистих і суспільно-значимих проблем.
Я розумію тих, кому є що сказати, але вони мовчать. Я розумію тих, хто просить не питати, чого заплакані очі. Хто реагує на процес реанімації і намагається творити погоду оптимізму. Це право кожного! Але перед тим, як щось вирішити, треба добре подумати: чи хочу я, щоб завтра, післязавтра, через рік знову було погано? Чи хочу я сьогодні порадіти за чиюсь перемогу?
Давайте не соромитись і не боятись говорити про важливе для всіх нас, про важливе для кожного з нас!
Дякую Ларисі Олексіївні за чудову ідею! Дякую усім тим, хто говорив і буде говорити з нами про хороше та погане у нашому житті!
