Ольга МАГАС, журналіст (Луцьк):
— Багато дискусій і переважно несприйняття в Луцьку викликала пропозиція назвати одну з вулиць іменем Бориса Нємцова. Звісно, хороша людина, опозиціонер, трагічно загинув. Але навіщо в Луцьку його вулиця? Я взагалі не розумію, для чого вулицям давати людські імена. Як бачимо, час іде, історія змінюється... Колись із захватом оголошували про найменування вулиці Комуністичною, Леніна, Комсомолу, і всі пишалися. Нехай історики кидають у мене каміння, але вшановувати пам’ять можна по-іншому. Вулиці ж можуть носити абстрактні назви. А то це вже перетворюється на гру — а давайте ще цю перейменуємо. І цю. О, а ще треба Нємцова — на сто відсотків, бо ж як Новодворської вулицю зробили, то навіть у Росії про нас писали. А ще можна Собчак і Ахеджакової зробити, вони теж проти Путіна.... Я ще дивуюся, як то ще вулиці Савченко нема...
Чому не можна просто назвати гарно? Я б із задоволенням прокинулась, вибігла б із дому на Запашній вулиці, проїхалася б по Затишній, пообідала б на Світанковій, прогулялась би Соняшниковою... А потім Виноградним провулком заскочила б на Зоряну та Щасливу. І по всьому місту можна було б зробити креативні фішки: наприклад, на Соняшниковій поставити невеликі ковані соняшники, а на Щасливій зробити криничку, куди б кидали монетки чи записки туристи. На щастя... І якби була гарна реклама, туристи їхали б до нас не тільки дивитися Замок, а й щоб побувати на цікавих вулицях міста і зробити пам’ятні фотографії. Розумію, що це мої примарні фантазії, але було б приємно, якби так сталося...
Галина ФЕДОРЕНКО, головний редактор «Відомості UA»:
— Група «славнозвісних антикорупціонерів», серед яких Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Дмитро Добродомов та Ігор Луценко, 23 вересня зареєструвала «Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень про запобігання корупції». У документі є пункт (уважно!), де запропоновано виключити зі списку інформації, яка зазначена в декларації (ст. 46, п. 9), «позичені іншим особам кошти». Мене вражає лицемірство колег. Я ще раз переконуюся: незалежно від професії, люди діляться на два типи — ті, хто насправді хоче жити по-новому й змінювати ситуацію в країні, й ті, хто під виглядом крикунів, викривачів прагне лише власного збагачення. Адже що таке закон? Це ж не лише приховування статків Лещенком чи Найємом, це приховування інформації про статки всіх «нехороших» людей в країні. Не можна вести боротьбу з корупцією, не зачистивши «закрома». Хтось має відповісти за 25 років грабунку з бюджетів, державних підприємств, хабарі... Звичайна людина, хай би на якій посаді вона працювала, не придбає за 13 мільйонів квартиру чи за 100 тисяч доларів автомобіль. Не було в Україні таких зарплат. Чесніше буде, якщо всі зі свого «нажитого» просто сплатять податки. Візьмуть і сплатять. І жити будуть спокійно, і бюджет поповнять у рази. Це українська проблема. Великий бізнес, вищі чини влади монополізували теле- і друковані ЗМІ й використовують їх лише для своїх інтересів. Решта журналістів виживають, як можуть, бо ринку ЗМІ в Україні немає. І останнє — саме через це в державі страждає ідеологія, є проблеми з інформаційною безпекою.
Микола ЯКИМЕНКО (Луцьк):
— Луцький замок, гордість лучан і всієї України, за сприяння дирекції історико-культурного заповідника настирно й цілеспрямовано перетворюють на звичайну пивничку. Два дні — 1 і 2 жовтня — тут тривав фестиваль пива та м’яса. Квитки продавали лише на цей захід не в кіоску на території замку, а в автомобільному причепі з рекламою фестивалю. Екскурсанти, які вихідними хотіли відвідати замок — а серед них було багато дітей і підлітків, — мимохіть були змушені ставати учасниками цього хмільного дійства. Прикро, але національну святиню дирекція заповідника на два дні здала в оренду, як якийсь звичайний пивбар чи забігайлівку. Хто її уповноважував це робити? Чи мають вони на це право? Тим часом подивіться, що робиться у Старому місті! Тож яка користь від цього заповідника? Тільки збирати «бабки» з оренди замку?! І куди, до речі, їдуть «зароблені» в такий спосіб гроші?..
Василь НАГОРНИЙ, адвокат:
— Їхав на роботу, побачив наших бійців, які зібралися на фотосесію для якогось чи альбому, чи брошури... Серед них були й ті, хто захищав Донецький аеропорт, і брав у полон російських десантників, і підривав по два танки в одному бою тощо. Тобто одні з найкращих синів Волині. І знаєте, що якось неприємно вразило... У більшості хлопців — «порожні» груди, немає нагород. Вурдалаки, які їх кидали в котли і крали — згинаються від орденів, а справжнім Воїнам не вистачає. Я не знаю, хто в нас там у нагородних комісіях, але ще 2015 року Георгій Тука говорив про корупцію в нагородній справі.
