Цього тижня увага мешканців столиці була прикута до обвалу будинку №37 на вулиці Великiй Васильківськiй. Цей інцидент змусив Віталія Пшеничного, начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської держадміністрації, в інтерв’ю Інтерфакс-Українi заявити, що в Києві ще близько ста будинків перебувають в аварійному стані. Наступного дня, після обвалу на Великій Васильківській, на одній iз центральних вулиць Львова — вулиці Січових Стрільців — завалився балкон житлового будинку №12, у результаті чого постраждав перехожий. У тому ж Львові, повертаючись до вшанування пам’яті жертв Скнилівської трагедії, почали знімати трисерійний документальний фільм про катастрофу Су-27 минулого літа. Словом, подій для аналізу вистачає. «День» звернувся до експертів із традиційним запитанням: ЩО ХОРОШОГО ЧИ ПОГАНОГО, НА ВАШУ ДУМКУ, СТАЛОСЯ ЗА МИНУЛИЙ ТИЖДЕНЬ?
Лариса СКОРИК, історик архітектури, член-кореспондент Національної академії мистецтв України:
— Минулого тижня мене налаштовували на позитив відлуння домовленостей між Польщею та Україною з приводу 60-річчя трагічних подій на Волині, бо з виступів і передач можна було з’ясувати, що між нашими двома державами все ж таки є певне взаємопорозуміння.
Цього тижня відбулася і приємна для мене, як архітектора, подія — презентувалася книга історика архітектури Віктора Вечерського — «Спадщина містобудування України». Це дуже потужна книжка як за об’ємом, так і за змістом — там представлено 28 міст. Першість, звичайно ж, віддається Києву, як місту з, може, не найдовшою, але найпотужнішою містобудівною історією. Ця книга могла б сприяти розумінню містобудівних традицій. Бо за останні роки ми бачимо страшні прорахунки у містобудівництві, нерозуміння та неусвідомлення того, чим насправді є містобудівні традиції, в чому вони полягають, що треба примножувати та що в них треба розвивати. Я вважаю, що ця книга повинна бути настільною книгою головних архітекторів усіх міст, і особливо практикуючих архітекторів, тих, хто сьогодні береться відбудовувати історичну спадщину. Але той позитив, який я отримала і з політичного, і з архітектурного життя, для мене, на жаль, був затьмарений сумною подією — помер наш видатний співець історії архітектури, художник і архітектор Юрій Химич. Тому для мене всі події пов’язані однією тематикою: архітектура, історія, мистецтво, містобудування, традиції, нове... Чи зможемо ми все це зберегти і що з ним станеться? Так от уже сталося: будинок №37 на вулиці Великiй Васильківськiй завалився. І це — наслідки того, що сьогодні дозволяють собі нувориші й влада, яка їх повністю підтримує. Тому що для всіх них головним мотивом є нажива за будь-який рахунок. Навіть за рахунок тих прекрасних київських ландшафтів, які сьогодні віддаються на догоду надприбутковому комерційному будівництву. І тих інвесторів, які займалися надбудовами, цікавило лише те, як би скоріше продати квартири, а не можливі наслідки. Це ж стосується і тих, хто давав дозвіл на будівництво. Я переконана, що належним чином не було зроблено ні обстеження цього будинку, ні ґрунтовної наукової експертизи, яка визначає стан ґрунтів під будинком, стан фундаменту і так далі. Ясна річ, що це призвело до жахливих наслідків. І призведе ще не раз. Щастя, що не було людських жертв. У нас існує Управління з питань охорони культурної спадщини в місті Києві, Головне управління архітектури, комплексна державна експертиза ... і от результати. Я вже не хочу наголошувати на інших негативах, якими рясніють наші газети: захворювання дітей, масові отруєння і так далі.
Сергій ТОМІЛЕНКО, головний редактор газети «Нова доба» (Черкаси):
— Найбільш приємним моментом для мене цього тижня було те, що ми оголосили в області конкурс усмішок Павла Глазового. На сьогодні в нас — десятки учасників, які, не дивлячись на таке складне життя, не розучилися сміятися. Справжньою знахідкою вважаємо те, що конкурс виявив одну дуже розумну дитину, у якої надзвичайно цікавий гумор. Це восьмикласник із Золотоноші.
А розпал літа — це не зовсім добре, бо важко зосередитися й реалізовувати якісь цікаві проекти. Надзвичайно «зачіпає» телебачення. Здається, воно ніби зневажає тих людей, які влітку працюють, не відпочивають у відпустках. На ТБ крутять старі програми, а журналісти в новинах не дуже викладаються.
