Цього тижня Україна приймала в себе двох іменитих спортсменів. Оксана Баюл, олімпійська чемпіонка з фігурного катання, приїхала з Америки з метою провести майстер-класи у Дніпропетровській дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Метеор», де й сама колись навчалася. Руслан Федотенко презентував столиці України найпочесніший хокейний трофей — Кубок Стенлі. У багатьох українців ці імена асоціюються з подальшими змінами на краще. Чого не можна сказати про події на шахті «Краснолиманська», аварія на якій забрала життя понад тридцяти людей. Про ці та інші події тижня — в оцінках експертів «Дня».
Ірина КУЧМА , менеджер програми «Соціальний капітал і академічні публікації» Міжнародного фонду «Відродження»:
— Погане пригадувати найважче. Але якщо поставити собі таке завдання — варто виокремити введення віз на українсько- румунському кордоні та глобальну доповідь за програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй. Зауважимо, що від п’ятниці 16 липня поїздки до замку Дракули слід планувати настільки наперед, аби вистачило часу для оформлення візи. Звісно, запрошень при цьому від нас не вимагатимуть, і не дуже ми й збідніємо при сплаті консульського збору. Йдеться про те, що візовий режим з Україною є одним із послідовних румунських кроків перед вступом до ЄС 2007 року. Й, на жаль, такою послідовністю європейських кроків ми з вами похвалитися не можемо. Також маємо нагоду привітати наших північних сусідів — Росію і Білорусь, які випередили Україну за минулорічним індексом людського розвитку. Про це йдеться у глобальній доповіді програми розвитку Організації Об’єднаних Націй. Наш показник також прогресує і вартий вже не сімдесят п’ятої, а сімдесятої позиції з-поміж 177 країн. Можна сперечатися про достовірність інформаційних джерел, критикувати методику визначення такого індексу, але цифри свідчать все ж таки не на нашу користь. З-поміж приємних подій минулого тижня виокремлю професійні: ми оголосили два конкурси перекладів спільно з Гете-iнститутом у Києві та програмою «Сковорода» Посольства Франції в Україні. На черзі новий конкурс перекладів з Британською радою в Україні, то ж чекатимемо на кілька десятків нових цікавих книжок.
Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ , директор видавництва «Літопис» (Львів):
— Що доброго? З мого пункту бачення, на особливу увагу заслуговують дві символічно позитивні події, які майже збіглися в часі. Це приїзд до Києва хокеїста-легіонера Руслана Федотенка із Кубком лорда Стенлі та першої олімпійської чемпіонки України 1994 року фігуристки Оксани Баюл, яка проведе майстер-класи в рідному місті Дніпропетровську. З погляду перспективи, я б навіть насмілився назвати ці візити візитами доброї надії. У свій час, два десятки років тому, Індію в пошуках кращої долі: людської, професійної, кар’єрної, покинули мільйони її найздібніших громадян, які заполонили університети, корпорації, бізнесові структури США. Після успішного тріумфу на далекому континенті вони поверталися на батьківщину: хто з інвестиціями, хто з далекосяжними проектами, хто з добровільною місією. Повірмо, що Руслан Федотенко і Оксана Баюл є провісниками таких процесів в Україні.
Що поганого трапилося впродовж останнього тижня? Сумна новина — трагічна смерть наших співвітчизників — гірників. У нашому місті Львові вивішено державні прапори із траурною стрічкою — це солідарне вшанування громадянами України пам’яті загиблих шахтарів «Краснолиманської». Людське життя — найвища цінність, тому на тлі сумної статистики, згідно з якою Україна займає перше місце в Європі за кількістю смертельних випадків у шахтах, вражає відсутність державної стратегії модернізації шахт, їх технічного переоснащення, яке б мінімалізувало людські втрати і гарантувало безпечні умови праці. Що гірше — хоч як би це драматично звучало — ми вже звикаємо до таких трагедій, які, за великим рахунком, є причиною якогось страшенно безвідповідального ставлення до людини, умов її праці, зрештою, до її життя. Уряд негайно повинен виправляти таку ситуацію.
Наталя ТИСОВСЬКА , письменниця, організатор літературного конкурсу «Рукомесло»:
— Жахлива звістка, яка вразила Україну, — загибель шахтарів у шахті «Краснолиманській». Щоразу, коли стається вибух на шахті, поновлюються розмови: треба дослідити причини, треба не допустити нових вибухів, але коли перша хвиля емоцій спадає, проблема так і не вирішується. А саме на таких прикладах перевіряється, які гарантії реально може і хоче сьогоднішня влада надати своїм громадянам. А особисто у мене сталася приємна подія: мій роман «Під знаком шаманського бубна» пішов у друк у львівському видавництві «Універсум» у новій серії «Сірий кіт».
Світлана ЦЕХ , співробітник німецького молодіжного культурного центру «Німецьке джерело»:
— Хороше — це Міжнародний фестиваль «Фольклорний дивосвіт», який пройшов у нашій столиці. Приємно, що до нас в Україну приїхало дуже багато представників iз різних країн: Таїланду, Алжиру, Індії, Сербії, Туреччини, США та Польщі. Приємно, що на цьому фестивалі ми популяризували наш традиційний культурний спадок — танці, пісні, музику, народні ремесла, обряди та звичаї. Радісною для усіх учасників фестивалю стала святкова хода головною вулицею Києва — Хрещатиком. Було дуже цікаво. Бо ми не просто йшли, а й співали, танцювали, щось одне одному розказували.
Галина ВОЛЧЕНКОВА , науковий співробітник Інституту педагогіки Академії педагогічних наук:
— Погано те, що у нас трапляються такі випадки, як трагедія на шахті «Краснолиманська».
Хороше те, що зараз втілюються в життя різноманітні міжнародні проекти. Наприклад, стартував проект, який має на меті викорінити найгірші та найтяжчі форми дитячої праці. Адже така проблема давно існує в Україні. Уже розпочали роботу з батьками, громадськістю та роботодавцями. Також запланували просвітню роботу й з дітьми. Бо не всі діти розуміють, що порушуються їхні права.
Хороша подія — як для мене особисто, так і для всієї нашої родини — моя собака, яка має дві нагороди у міжнародних конкурсах, народила цуценят.
Юлія БЄЛОВИЦЬКА , редактор молодіжної газети Волині «Ініціатива»:
— Усе наше життя, безперечно, складається з хорошого, поганого і, як дехто визначає, нормального. Найгіршим для мене цього тижня було моє глибоке розчарування, коли я після кількох років перерви знову приїхала відпочивати на озеро Пісочне, що в Старо-Вижівському районі Волинської області. Прикро, що така водойма стала справжнім «пійлом» для худоби. Запущені туристичні бази, забруднені пляжі... І я впевнена, що таких місць для відпочинку в Україні сотні й тисячі. Чи не час задуматися? Хорошим було те, що майже в одні й ті ж дні цього тижня відбувалося кілька музично-мистецьких подій, про які хотілося б згадати. У Запоріжжі проходив Всеукраїнський молодіжний фестиваль «Перлини сезону», в Дубно — рок-фестиваль «Тарас Бульба», у Львівському клубі «Лялька» виступали добре відомі гурти «Годо» зі Львова і «Щастя» з Києва, а лучани майже дочекалися проведення Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором». У кожному білому є краплини чорного... На жаль, дні трауру по загиблих шахтарях «перенесли» міжнародне святкування. На завершення хотілося б помовчати... Шкода лише, що жалю, і мовчання не видно на газетному папері.
