Недалеко від моєї гімназії є житловий будинок із табличкою, що його побудовано 1931 року, першим у тодішньому Соцмісті. Якщо чесно, поглянула я на той напис мигцем і навіть не збиралася запам’ятовувати. Далека історія... А зараз сяйнула думка: цікаво, адже тоді ще жив і творив Едуард Фукс!
Я досі під враженням від тієї фотовиставки, яка проходила не так давно в нашому міському виставковому залі і називалася «Містечкові типажі». А автором фоторобіт і був знаменитий геолог кінця ХIХ — початку ХХ століття (далека історія!) Едуард Фукс, завідувач геологічних розвідок у Криворізькому копальневому районі з 1897 року, тимчасовий керівник копалень Криворізького району 1919 року і навіть — Герой Праці (і це в 1920-х роках)!
Простому обивателеві Е. Фукс більше відомий за фото промислового Криворіжжя, але мало хто знає, що він фотографував не лише робітників у копальнях, але й простих мешканців тоді ще невеликого містечка Кривий Ріг. До того ж фотографом він був чудовим, оскільки зміг передати емоції, настрої і, що найважливіше, народний дух того часу! Адже цікаво подивитись на Кривий Ріг 100 років тому, зазирнути в кожну хату, побачити життя людей зсередини.
МАЛЕНЬКИЙ МИСЛИВЕЦЬ — СИН ФУКСА
Зупинися, мите! З ретрофотографій на нас дивляться такі різні люди: барині і селянки, підлітки і зовсім ще малюки... Увагу привертає цікавий портрет, перша асоціація — Чехов! Яким же було моє здивування, коли я дізналася, що це портрет самого Едуарда Карловича Фукса!
Переводжу погляд — на фото дівчинка років восьми з лялькою. Вона в українському народному костюмі з дуже серйозним і навіть сумним обличчям... Свою дочку-ляльку тримає за руку, навіть іграшка дивиться в камеру перелякано!
А ось юний мисливець — він як дорослий із собакою і рушницею, напевно, батько не раз брав його із собою, щоб син опановував премудрості цього непростого мистецтва. Хлопчик готується стати годувальником сім’ї і, швидше за все, він пишався б цим фото... Примітно те, що на фотографії зображено сина Фукса.
ЗНАМЕНИТИЙ ГЕОЛОГ НАПРИКІНЦІ ХIХ — ПОЧАТКУ ХХ ст. ЕДУАРД ФУКС
Були там і групові портрети. Наприклад, фото відпочинку багатих і бідних кардинально відрізнялися одне від одного. Прості мужики в полі з пляшками горілки, а на задньому плані хатини із солом’яними дахами. А нижче — сім’я пана, судячи з усього, в посадці, на природі, такий собі «Сніданок на траві» Клода Моне... Ой, ні, Едуарда Фукса!
«Постій хвилинку, зараз вилетить пташка!» — говорить фотограф і робить ще один знімок, який увічнить маленьких і дорослих жителів Кривого Рогу і покаже не лише нам, як жили люди багато років тому. То хіба він не здійснив справжній подвиг?! Наскільки мені відомо, він автор понад 400 фотографій (і це лише тих, які збереглися). Додам, що основний організатор фуксівських виставок (а їх у місті вже було кілька) — криворізький ентузіаст і знавець старовини Ігор Анатолійович Рукавіцин. Я з ним із задоволенням познайомилась, дізналась безліч усього цікавого. До речі, виявляється, Ігор Анатолійович закінчив свого часу мою рідну гімназію №95... Цікаво, правда?
Чесно кажучи, виходила я із зали з думкою: «Якщо задатися метою повторити подвиг Фукса і поїздити містом і селищами довкола нього, чи побачимо ми повну картину життя Кривого Рогу ХХI століття?» Чи не надто ми інколи прикидаємося, чи вийдуть на фото щирі обличчя? Адже фотографії Едуарда Карловича живі, вони дихають емоціями, переживаннями, інколи спокоєм і заспокоєнням.
На жаль, Едуард Фукс був арештований за сфальсифікованим обвинуваченням 1937-го і помер наступного року... Лише через 20 років справедливість узяла гору. Низький уклін цьому видатному патріотові нашого славного українського міста руди і металу! Едуард Фукс, цілком можливо — я хотіла б цього! — бував не в таких уже й далеких 30-х роках у районі моєї гімназії. І головне — в мені жевріє надія, що хоч щось подібне, подібний фотолітопис, залишиться і про нас, дорослих і дітей ХХI століття. Адже життя триває, чи не так?!
Ілюстрації надано автором
