Воскресіння Христове дарує гарний настрій, а смерть близької людини огортає невимовним сумом. Проте в горі та в радості ми об’єднуємося заради підтримки одне одного.
Олена ГОРГАДЗЕ-КУЗНЕЦОВА, піар-менеджер МГО «Мартін-клуб», Донецьк:
— Дуже добре відсвяткувала Великдень. Весна прийшла до нас. Люди гуляють. Запрацювали фонтани, дуже гарно. Весняний настрій. Щодо поганого, то відчувається, що криза в Україні посилюється. Це можна бачити по тому, що все більше й більше безробітних серед моїх знайомих. Молодіжна громадська організація «Мартін-клуб», в якій я працюю, утримує приватний притулок. Є відчутний наплив дітей, тому що закривається або працює упівсили велика кількість промислових підприємств. Ця криза виражається в тому, що батьки втрачають роботу, а їхні діти залишаються на вулиці. У нас почала роботу мережа правозахисних центрів (шість центрів у Донецькій і Луганській областях). Це послуги правового захисту для соціальних сиріт, тобто для дітей, які не мають офіційного статусу сироти, але де-факто позбавлені піклування батьків. Ми почали працювати з початку місяця, але перші клієнти з’явилися тиждень-два тому... Ціни зростають, зарплатні вже не вистачає, доводиться трохи економити на всьому. Дуже багато політичного шуму, галасу, який особисто мене вже дратує. Тому в мене аполітичний настрій і просто хочеться весни.
Тіна ПЕРЕСУНЬКО, прес-секретар міністра культури і туризму України:
— Почну з хорошого й особистого. На цьому тижні відбулося знайомство мого коханого з моїми батьками. Дуже приємно, що відчувається духовна єдність й родинна близькість не тільки між мною і цим чоловіком, а й між ним і моїми близькими. Іще хороше — на рівні культури. У середу в приміщенні Міністерства культури в робочому режимі відбулася досить нестандартна зустріч міністра культури і туризму України з мером міста Канни і французькою делегацією. Було дуже цікаве спілкування, обмін досвідом: наскільки сучасне місто Канни, в якому відбувається щорічно найвідоміший кінофестиваль, завдяки чому він є таким успішним? Йдеться про те, що має бути вміле поєднання культурного підходу з економічним, особливо в часи глобальної економіки і особливо в часи світової кризи. Для нашої української сторони цікавим був професіоналізм, те, на чому він базується як і проявляється в європейських країнах. Український міністр і мер Канн відзначили, що, звичайно, українці і французи дуже подібні одне до одного, мають відверту характер, яскравий, щирий і сердечний темперамент. Учора відбулася презентація проекту «Україна. Формування ефективної національної ідеї». Це є стрижень культурної політики, і мені цікаво, яка сьогодні прогресивна еліта (культурна, економічна і т.д.), наскільки вона здатна генерувати сучасні, актуальні і водночас глибоко філософські й ментально близькі нам ідеї. У професійному плані прикро, що сьогоднішня політична, економічна, національна і культурно-духовна криза — це є такий собі непрофесіоналізм у галузі мас-медіа. На жаль, так склалося, що цей непрофесіоналізм призвів до того, що в мас-медіа з’явилася недостовірна інформація щодо статусу міністра. Шкода, що жага до скандалів перемогла у журналіста над прагненням подавати достовірну і справедливу інформацію. Прикро, що перемагає поки що несправедливість, байдужість і халатність.
Євген НОВИЦЬКИЙ, журналіст, соціальний працівник, Сімферополь:
— Найболісніше, що ми обговорюємо всією сім’єю вже кілька днів, — убивство Максима Чайки в Одесі, і те, що на території країни почали вбивати за те, що ми — українці. Ми намагаємося це в себе вмістити, виходить не дуже добре. Мій син особисто трохи знав Максима, тому втрата людини, яку ми знали, дуже боляче вдарила. Я чув до цього про нього від одеських волонтерів, які працювали з дітьми-сиротами у «Світлому домі». Як журналіст я зараз хочу написати свою думку: якщо йдеться про те, що одні здуру називають тебе нацистами, а інші завдають ударів ножем лише за національну приналежність свого співрозмовника, то нацисти, напевно, не ті, якими прийнято їх вважати...
Найкраще у ці дні — великодня радість, безсумнівно. Вдало йде наша робота з юридичного консультування пацієнтів. Радує, що в рамках нашого гранта юридичного захисту прав пацієнтів, наша робота — це не просто відпрацювання якихсь функціональних обов’язків, а те, що потрібно людям, реальна допомога. До нас почали звертатися і лікарі, які хочуть допомагати пацієнтам не лише в медичній частині, але й шукати з ними спільну мову, шукати шляхи, як змінити і якість медицини, і саме її функціонування на краще. Моя маленька радість у тому, що останні два місяці я знову затребуваний як викладач і читаю курс лекцій у Кримсько-американському коледжі. У житті країни я бачу найкраще, що є. Радує, що воно є, незважаючи на всі кризи. Хочеться жити й пишатися життям, що я, власне кажучи, і роблю. Це, напевно, високі слова, але для мене це частина того, що я відчуваю.
