«День» досить часто публікує на своїх шпальтах статті з питань, що зачіпають інтереси багатьох громадян України. Такою є стаття «Податкова «психотерапія». Закон про 13% сам не виведе зарплати з тіні» («День» від 29 травня ц.р.).
Можна, без сумніву, вважати, що від запровадження прийнятого ВР 22 травня 2003 року Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» виграє більшість громадян України, які працюють і отримують доходи від найманої праці. Виграш відбудеться за рахунок зменшення суми сплаченого податку. Безумовно, цей закон буде стимулювати скорочення виплат заробітної плати з використанням тіньових шляхів. Проте перед ним не ставилась мета витягти всю оплату праці з «тіні». І таке завдання було б непосильним лише для податку на доходи найманих працівників. Тому для більш повної та прозорої виплати заробітної плати пропоную використати ще як мінімум два важелі.
Перший полягає у тому, що необхідно по-іншому проводити нарахування на заробітну плату — зборів до Пенсійного та інших цільових фондів. Сьогодні такі нарахування складають близько 38% до фонду оплати праці і сплачує їх особа, яка наймає працівників та виплачує їм зарплату — тобто працедавець чи уповноважена ним особа. Такий порядок склався ще за радянських часів, і його досі не змінено на більш прогресивний — коли внески, поряд з юридичними особами, роблять також наймані працівники.
Пенсійний та інші цільові фонди нарахування на заробітну плату в тій же сумі можна отримати дещо іншим шляхом. Для простоти й розуміння нового підходу розглянемо такий простенький приклад. На заробітну плату в 1000 гривень на місяць юридична особа проводить нарахування зборів ще на 380 гривень, і таким чином для підприємства найманий працівник обходиться в 1380 грн. У 2004 році з найманого працівника буде утримуватись податок у 130 грн. і на руки він отримає 870 грн. (інші утримання з зарплати умовно теж поки що не враховуємо).
Перекладемо частково і на найманого працівника внески до Пенсійного та інших цільових фондів, наприклад в сумі 200 грн. Але для цього ці гроші потрібно забрати з нарахувань і підвищити зарплату. Щоб для працюючих громадян така операція була безболісною, підвищимо її на 25%. З урахуванням цього, вона складе 1250 грн., і при ставці збору у розмірі 16% до Пенсійного та інших цільових фондів загальна сума внесків складе 200 грн. На руки найманий працівник отримає: 1250 — 200 — 163 (податок при ставці 13%) = 887 грн., тобто дещо більше, ніж при попередньому варіанті.
Для отримання Пенсійним та іншими цільовими фондами ще 180 грн. встановимо нарахування в розмірі 14,4% для юридичної особи. Але тоді найманий працівник вже обійдеться їй в 1430 грн., тобто дорожче на 50 грн., або на 3,6%. Думаю, що суб’єкти підприємництва такі додаткові кошти на оплату праці зможуть знайти, і їм дешевше обійдеться виплата заробітної плати прозорим шляхом, ніж використовувані ними шляхи для її виплати через конверти. А найманих працівників потрібно переконати, що це в їхніх же інтересах для пенсійного забезпечення.
Другий варіант випливає з першого — потрібно для всіх нині працюючих найманих працівників ввести персоніфікований облік внесків до Пенсійного та інших цільових фондів. А чи готові фонди до цього? Чув, що Пенсійний фонд у Львівській області проводив експеримент з персоніфікованого обліку, але з результатами його не обізнаний як громадянин України. Безумовно, що для цього в державі повинно відбутися зближення думок щодо запровадження єдиного соціального податку. Можливо, він у назві буде мати слово «внесок» чи «збір», що більше відповідало б суті, оскільки ці кошти не спрямовуються до бюджету. Буде це ставка у розмірі 30,4% чи для простоти — 30% (тут потрібні розрахунки).
Можна і в іншій пропорції розділити збір до Пенсійного та інших цільових фондів між найманим працівником і працедавцем або ж цю ставку дещо зменшити. Але суть одна — потрібно швидше вносити зміни у порядок нарахування і сплати зборів до Пенсійного та інших цільових фондів, попередньо відкрито обговоривши цю тему з різними суб’єктами підприємництва (а з найманими працівниками? — Ред. ). Наведений вище приклад свідчить, що запровадження змін не передбачає суттєвого впливу на реальну заробітну плату для найманих працівників, оскільки це завдання повинно вирішуватися окремо.
Використавши лише ці два додаткові важелі, можна буде зрушити з місця процес виведення заробітної плати з «тіні». Проте й вони не гарантують, що поталанить перевести тіньову заробітну плату в прозору. Розумію, що перехід на запропонований шлях буде складним, але чим швидше ми це зробимо, тим скоріше отримаємо бажані результати.
