Сьогодні, коли олігархи та їхні помічники розікрали нажите народом багатство, умовами життя задоволено небагато людей. Причини для невдоволення різні. Майже 90% населення не мають достатнього матеріального забезпечення. Чиновники, партії, олігархи правлять, як їм заманеться й ігнорують вимоги народу. Найгірші вади поведінки людей у суспільстві за бажанням чиновницько-олігархічних структур підносяться з телеекрана й газет як досягнення свободи й «демократії».
Демократія як дисципліна й влада більшості, на жаль, ігнорується, хоча кожний член правлячої «еліти» завжди переконує всіх, що в нас демократія. Демократії в країні немає. Правила гри в суспільстві встановлюються з мовчазної згоди народу за бажанням «верхівки». Кермо влади, не питаючи народ і не звітуючи перед ним, можуть прийняти на всіх рівнях дилетанти, сімейні династії, пани-братки, ставленики олігархів і т.д. Однак слід розуміти, що народ потерпає від гніту влади лише тоді, коли підкоряється владі, а інакше влади не буде. Якщо народ перестане визнавати владу й підкорятися, влада просто зникне.
Однак у будь-якому суспільстві для народу страшна не лише погана влада, страшні для всіх хаос і анархія. Порядок і дисципліна повинні бути обов'язковими для всіх.
Як може впливати народ на систему управління влади та прийняття необхідних для себе рішень? На сьогоднішній день народ безвладний. Коли народ обирає яку-небудь партію на виборах — це вибір якихось кланів олігархів, адже партія здебільшого представляє інтереси не народу, а клану. Дієвий варіант впливу народу на владу — це прийняття рішень на референдумі, а ці рішення повинні бути законодавче затверджені як такі, які жоден орган влади не міг би змінити й зобов'язаний лише виконувати ухвалені на референдумі рішення. У такій ситуації партії й чиновники змушені будуть постійно прислухатися до народу й виконувати вимоги народу.
У системі управління країни вирішуються різні питання різного рівня ієрархії. Наприклад, пенсії слід вирішувати для всіх — це рівень ієрархії всієї країни. Спорудження підприємства в місті стосується в основному городян цього міста. Тобто управлінські питання треба поділяти за рівнями ієрархії — країна, область, район, місто, село. Отже, рівні ієрархії питань мають визначатися на референдумах відповідного рівня.
Сьогодні доцільно відпрацювати механізм проведення референдуму, щоб його можна було провести швидко і з малими витратами. У наш час це можливо, якщо, наприклад, підключити електронні системи й враховувати наявність ідентифікаційних номерів громадян. Через електронну систему та ідентифікаційні номери нескладно кожному перевірити результати свого голосування та голосування будь-якого регіону.
На референдумі можливо вирішувати всі важливі для народу питання — державного устрою, мови, вільних економічних зон, власності, землі, надр, монополізму, пільг, існування олігархічних структур, стратегії духовного та економічного розвитку і т.д. З плином часу, коли змінюються умови життя, деякі проблемні питання можуть повторно розглядатися через референдум. Оскільки народ у різні періоди історії буде по-різному ставитися до оцінки одних і тих самих явищ нашого життя, тобто ухвалені рішення — це не догма життя на століття, а напрямок руху у певний історичний період.
Наприклад, якщо президент мудрий і піклується про матеріальне благополуччя народу, законність, освіту, охорону здоров'я, працевлаштування, розвиток економіки, поліпшення всіх сторін життя, то такого президента влаштовуватиме народ, і він підтримуватиме президентське правління. Якщо президент не піклується про потреби народу й народ змушений у масовому порядку покидати країну й шукати кращих умов життя за кордоном, то навіщо народу такий президент і, відповідно, президентське правління?!
У наш історичний період розвитку світової свободи та демократії у світі наростатиме свобода пересування й масова міграція людей з країн з поганими умовами життя до країн з кращими умовами життя. Така ситуація зумовлює погіршення життєвих умов у бідних країнах насамперед через масовий відтік кваліфікованих і молодих кадрів. З цього випливає необхідність вживання багатьох комплексних заходів для створення умов нормального розвитку країни. На жаль, чиновницька й олігархічна верхівки не бажають і не здатні вирішувати такі проблеми, оскільки їх подібне становище сьогодні влаштовує. Лише народ через референдум може змінити цю ситуацію.
Психологія людини, яка має багатство й владу, змушує вдаватися до будь-яких дій для збільшення й збереження багатства й влади. У цьому прагненні вона не зупиниться ні перед чим. Оточуючі люди їй потрібні як інструмент для досягнення мети. Тому такий інструмент використовується часто нерозсудливо. Війни й убивства заради багатства й влади були тисячі років тому й тривають зараз, зокрема й у нас.
Що може зупинити цей процес? Напевно, такий процес можна зупинити шляхом законодавчого обмеження монополізму й олігархізму, виборності влади та її постійної підконтрольності народу, а не олігархічним структурам. Народ має володіти реальними повноваженнями, вирішувати всі важливі питання через референдум.
Важливим є, які й хто виносить питання на референдум. Напевно, ініціатива може виходити від трудових колективів, партій, зборів громадян і різних товариств. І все важливе, що їх хвилює, виноситься на обговорення й референдум. Однак початок за законом про референдум, і чим він буде якіснішим, і чим швидше його ухвалять, тим швидше налагодиться життя народу, настане демократія — як закон для всіх і влада для народу.
