Нас, як і багатьох киян, глибоко вразило та збентежило закриття цього літа трамвайної лінії через міст Патона. Особливо обурює раптовість і поспішність, з якою було прийнято й виконано це рішення. Фактично про дату закриття лінії не було нічого відомо до останньої миті, і пасажири дізнавались про це лише з початком її демонтажу: тисячі людей на зупинках чекали трамваїв, не знаючи, що вони вже не ходять. Таке відношення до пасажирів не може не дивувати.
Цілком очевидно, що провести таку швидку ліквідацію трамвайної лінії неможливо без попередньої всебічної матеріально-технічної підготовки. Отже, підготовка велась довгий час, але таємно від людей, в умовах суворої «конспірації». Виникає запитання: навіщо була потрібна така «таємничість». Напевне, в міської влади не було достатньої кількості переконливих аргументів для того, щоб довести громадськості необхідність ліквідації цієї лінії?
Ми не є фахівцями в справі мостобудування, але, на наш погляд, деякі аргументи на користь ліквідації лінії трамваю на мосту ім. Є. Патона, викладені в міській пресі, є недостатньо переконливими. Так, наприклад, незрозуміло, яким чином демонтаж трамвайної колії допоможе зменшити навантаження на міст. Адже один трамвайний вагон можуть замінити чотири-п’ять мікроавтобусів типу «Богдан», сумарна вага яких, мабуть, більша за вагу трамваю. Не слід також забувати і про лист академіка Бориса Патона на ім’я заступника голови КМДА (його текст опубліковано на інтернет-сторінці комітету «Кияни за громадський транспорт» http://komitet.kiev.ua), в якому, зокрема, сказано, що демонтаж трамвайних колій з проїжджої частини мосту доцільно проводити тільки під час повної його реконструкції, оскільки зняття рейок може призвести до серйозних ушкоджень залізобетонної плити проїжджої частини, відновлення якої неможливе без капітального ремонту (цей ремонт відкладено аж до 2009 року).
Також дуже важко зрозуміти, яким чином ліквідація трамвайної лінії допоможе розв’язати проблему автомобільних пробок, адже після демонтажу рейок міст, очевидно, ширшим не став, а автомобілі ще задовго до ліквідації трамвайної лінії дуже часто їздили по рейках. Тому зовсім не дивно, що вже в перший день після завершення «ремонтних» робіт, на мосту Патона спостерігались затяжні автомобільні пробки. У цих пробках застряють і тролейбуси нового маршруту, який прийшов на зміну трамваю.
На жаль, за теперішнього ставлення столичної влади до трамвайного та взагалі електричного транспорту наступним поколінням для того, щоб розпочати всебічний розвиток трамвайної мережі, доведеться витратити величезні гроші на відбудову знищених ліній для відновлення цілісності та розповсюдженості «основного скелету» трамвайної системи міста (а відомо, що модернізація існуючої трамвайної лінії коштує вдвічі дешевше, ніж побудова нової).
За останні вісім-десять років у Києві було ліквідовано понад десять трамвайних маршрутів і десятки кілометрів трамвайних колій, що становить майже третину від усієї колишньої трамвайної мережі міста. І все це робиться в той час, коли в розвинених країнах вже зрозуміли помилки попередніх десятиріч і зараз значну увагу приділяють розвитку та вдосконаленню трамваю як екологічно чистого, економічного, швидкого та зручного виду транспорту. На нашу думку, знищення перспективного та необхідного для України виду транспорту може свідчити лише про недалекоглядність теперішнього керівництва столиці та нерозуміння ним стратегічних потреб нашої держави.
