Радив би опозиціонерам аналізувати, а не критикувати
Із публікацій «Дня» мені запам’яталася стаття М. Тимошика, якого особисто слухав по радіо. Незабутні його матеріали на сторінках часопису, вишукана, тонка й гармонійна українська мова, якої варто повчитися нашим елітам і, зокрема, тим, хто б’є себе в груди, аж із спини пил летить, який він патріот-українець. А нашим опозиціонерам радив би, окрім огульної критики, вдаватися до аналізу: а що все ж таки доброго робить влада, невже одні промахи й недолугість? Адже за версту видно, про що мріють опозиціонери, а що, власне, самі роблять і вміють — ні.
Петро МАКАРЕНКО, смт Брусилів Житомирської області
Iсторична забудькуватість
Недавно дикість і вандалізм у Харкові щодо науковця зі світовим ім’ям — Юрія Тевельова — обговорювали в деяких газетах і на кількох телеканалах.
Українці зовсім забули, а то й не знають, що Рада Народних Комісарів (РНК РРФСР) під керівництвом Леніна і Троцького 13 січня 1918 року оголосила війну Українській Народній Республіці (УНР), яку визнали багато країн, зокрема й Росія — Ленін, і Україна була окупована червоними більшовицькими військами. Вояки Муравйова робили в Києві те саме, що вояки Меншикова — в Батурині. Україна спливала кров’ю, помирала від голоду і потерпала від депортацій. У Харкові було створено український уряд, члени якого навіть не знали української мови й керувалися з Москви.
Російська окупація України тривала до 24 серпня 1991 року. Керівники Харкова Кернес і Добкін, та й не тільки вони, на жаль, і є справжніми колабораціоністами, а не Шевельов, який не сприйняв ні ленінських, ні гітлерівських окупантів 1941 року.
Керівники України допустили велику помилку, що не відновили незалежність України з часів УНР, як це зробили республіки Прибалтики.
Маємо УНРські прапор, Герб, Гімн, а решта залишилося радянським, тому й маємо сучасні проблеми з добкіними і кернесами та багато інших.
І. ШИМАНЧУК, Рівне
