Про наболіле...
Новий «пейзаж» формується зараз не лише на Кончі-Озерній (див. «День» від 27.01.2007 р., №14), а й на нашій Хортиці. Повним ходом йде тут нині приватна забудова земель колись профспілкових заводських здравниць... Бажання окремих багатих осіб жити краще можна зрозуміти. Однак як це в’яжеться із засміченістю всіх сусідніх з такими «хатинками» територій? Усе вже нібито зараз передане Національному заповіднику «Хортиця»: землі, всілякі повноваження, ресурси. А все залишається як і раніше. Це непублічне, безконтрольне передавання земель під приватну забудову невідомо кому, сміттєві завали скрізь і всюди на заповідних територіях. І не лише у свята й вихідні. Можна, звісно, знову сьогодні випустити нову марку горілки «Хортиця», а завтра організувати чергове вивезення сміття звідси. Але, можливо, краще все-таки тут (саме тут!) почати менше пити й смітити?
P. S. Будь-який закон — добра й потрібна справа. До нього б ще й наше бажання його хоч подеколи виконувати й дотримуватися...
У Голодоморі винна влада
(Коментар до публікації Станіслава КУЛЬЧИЦЬКОГО, доктора історичних наук, професора «Голодомор 1932—1933 рр. як геноцид: прогалини у доказовій базі», «День» №19, субота, 3 лютого 2007 р.)
Кваліфікація Голодомору як злочину проти власного народу — це справа не тільки істориків, але і юристів. Між тим голосу юристів у цій справі не чутно. Коли в державі від голоду померло 7 мільйонів людей, це означає, що держава не подала цим людям своєчасної необхідної допомоги і лишила їх в небезпеці голодної смерті. У карних кодексах такі діяння (дія або бездіяльність) кваліфікуються як злочин. Відповідні статті були у Кримінальному кодексі Української РСР. Таким чином, навіть якщо влада і не організувала спеціально Голодомор, все одно вона вчинила злочин проти людства своєю бездіяльністю. Чи будуть знайдені незаперечні докази цього, чи ні — не так важливо, бо суду за давністю літ все одно ні над ким не буде.
