Хто «нагріє» Америку?
(Відгук на статтю Миколи СІРУКА «В’ячеслав IГРУНОВ: Iнтереси України та Росії дуже розходяться», газета «День», №202, вівторок, 21 листопада 2006)
Важко заперечити, що Голодомор не був актом геноциду. В американських провідних бібліотеках є зібрані про це документи та зізнання ще живих свідків. Також Українська Вільна Академія Наук в Америці зібрала та опублікувала вичерпні джерела українського геноциду. Перекричати ці факти буде нелегко.
Відносно нафти, після останніх американських виборів, то ціна на неї поступово спадає. Адміністрація президента Буша в 2003 р. підтримала лише фірми енергоносіїв, вони тепер навіть сплачують менші податки. Ціни на пальне в Америці стали максимальними. На цьому, очевидно, щось втратила Америка, як і новостворені самостійні країни на пострадянському просторі, де паливо вживалось як інструмент імплементації певних політичних ініціатив з боку постачальника. «Тойота» випускає машину «Пріюс» вже третій рік, і цього року її продаж збільшився на 24%. Багато установ в Америці приділили «Тойоті» нагороди за її успішну іновацію, а американські заводи зазнали збитків на продажу своїх машин. Відколи Росія намагалась «перекрити» Україні доступ до газу, світ кинувся шукати нові джерела енергії. Перш за все, з’явилося багато виробів для її збереження. Це зрештою є актуальним в Америці від 1972 р.: голландська фірма проголосила, що буде «наглядати» за нафтою на західному узбережжі Грінляндії, а американська — в Мексикансьлій затоці. Крім цього, уряд Америки дав дозвіл на витиснення нафти з певних гірських прошарків каміння у штатах Колорадо та Вайомінг. Геологи стверджують, що цих залишків нафти Америці вистачить на 100 років. Психологічно, народ сподівається на те, що нафту видобудуть якнайшвидше. Вчені працюють над проектами, які б дозволили найдешевше відділити водень від різних сполук. Хоч до тепер альтернативне паливо заступило мінеральне лише на 2%, все ж таки, всі довіряють першому.
Хто ми є і що знаємо?
(Відгук на статтю Миколи СТРОГУША «Ратні дороги отамана Зеленого», газета «День», №39, субота, 11 березня 2006)
Шкода, що про цю історію не знають автори шкільних підручників, та й не тільки про цю, а й про героїв Холодного яру, Степової дивізії, Пестушка і ще багато інших. Про цю, справжню, історію нашої Батьківщини знають історики та краєзнавці, а широким верствам українців вона невідома, або відома в перекрученому радянськими істориками вигляді. А для себе я «відкрив» газету «День», і задоволений цим. Маю до Вас прохання продовжувати такі публікації, можливо, це змусить людей замислитися над тим, хто ми є.
У чому причина відсутності розгорнутої торгівлі?
(Відгук на статтю Миколи СІРУКА «Брюс ДЖЕКСОН: США будуть судити про лідерiв України за результатами», «День» №213, середа, 6 грудня 2006)
Важливим чинником у позитивних взаємних відносинах між Україною і Америкою повинна бути розгорнута торгівля, особливо малої індустрії. Для цього витворилася у світі певна комерційна культура, якої, на жаль, ще в Україні не вистачає. Безперечно, це є наслідки совєтської ізоляції громадян вiд зовнішнього світу. Відрадним явищем є поступовий прихід молодих людей в Україні на бізнесовий горизонт і поки вони заповнять всі порожні місця в лавах, в ефективній закордонній торгівлі, все мусить усвідомлюватися: ціни і стандарти комерційних об’єктів встановлюються ринками, а не спроможністю чи неспроможністю покупців платити за них бажану ціну. Ігнорування цього принципу спричинило втрату експортного ринку. Якщо є в Америці ще вагання вповні нав’язати з Україною розгорнуту торгівлю, то це і є причина цих вагань.
Хто хоче побачити і почути, хай побачить і почує!
(Відгук на статтю Ірини ГАВРИШЕВОЇ «У межах фізичних можливостей», газета «День», №211, субота, 2 грудня 2006)
Пам’ятаєте літню акцію, присвячену молодій жіночій інтеграції в українське суспільство і дівчину в інвалідному візку? Багато що може забутися й піти в минуле. Але просто відчайдушне бажання цієї жіночої душі хоч скільки-небудь бути корисною цьому суспільству, хіба може колись забутися? І хіба можна його відсунути, залишити «на потім»? «День» ніколи не забуває і не забуде тих, хто покладає на нього свої надії! У цьому можна бути просто впевненим. Дати можливість (шанс) проявити себе кожній обдарованій душі — це ж те, що є основою як «внутрішньої», так і «зовнішньої» політики, ідеології цієї, звичайно ж, давно вже більше ніж просто газети...
Р. S. «Безбар’єрне, доступне, активне середовище» (терміни І. Гавришевої. — С. Г.) — це і є середовище свободи. Воно існує завжди тільки для всіх, без усяких обмежень. Будь-який бар’єр, обмеження закріпачує людину і веде до хибних прагнень у житті. Зняття ж усіляких бар’єрів, обмежень — її звільняє. Важливо лишень, щоб свобода ця використовувалася для користі самої людини, її далекого і близького оточення.
