Мертві душі ворожнеча
(відгук на статтю Олександра КРАМАРЕНКА «Чому світ не визнає Голодомор геноцидом?», газета «День», №178, середа, 18 жовтня 2006)
Українці пережили трагедію, яка виявилася для них страшнішою за Голокост євреїв. Але світ мало що знає про це. Українській нації треба повернути історичну пам’ять і пам’ятати про ці жертви.
Але в статті стверджується, що 1926 року в СРСР проживало 81,195 млн. українців. Газета «День» на своїх сторінках уже наводила цю цифру. А потім були відгуки, які її спростували та стверджували, що це була описка. В довідники вкралася помилка. Але при цьому дискредитувалася стаття, як недостовірна та несерйозна, що також була присвячена важкій долі українського народу.
Все в статті викладено вірно: і винищення голодом українців, і братські могили, і асиміляція українців та зміна прізвищ, і мільйони жертв, і страх, що пронизує українську душу дотепер. Але цифру 81 млн. автору треба уточнити.
Переді мною лежить довідник, в якому стверджується, що в СРСР 1926 року проживало 147 млн. чоловік, а 1940 року — 194 млн. Якщо українців було 80 млн. і стільки ж росіян, то це вже 160 млн., а якщо приплюсувати інші національності, то ця цифра ще зросте. Тобто, арифметика не сходиться.
Звичайно, оцінити кількість українців в царській Росії важко, оскільки перепис вівся за мовною ознакою і російськомовні українці вважалися росіянами. Заохочувалася зміна прізвищ і перехід до російської національності. Тим не менше, в царській Росії 1916 — 1917 рр. проживало 76,6 млн. росіян і 31.0 млн. українців, а в Австро- Угорщині — 4,1 млн. українців, а разом — 35,1 млн. Можливо, після революції частина русифікованих українців повернулася до свого коріння, але хто тепер може оцінити кількісно цей ефект? Проте цифра 80 млн. здається завищеною. І не хочеться, щоб із-за помилки в довіднику ставилися під сумнів багатомільйонні втрати українців від штучного голоду.
Дружба народів та їхніх ватагів
(відгук на статтю Івана ДЗЮБИ «Казуїстика як державна політика?», газета «День», №185, п’ятниця, 27 жовтня 2006)
У статті Івана Дзюби «Казуїстика як державна політика?» прочитав висловлювання віце-прем’єр-міністра уряду України з гуманітарних питань Дмитра Табачника. Його постулат, викладений у газеті «Сегодня» від 12 жовтня 2006 р. я стосовно того, що «нельзя вести культурную политику только в интересах узкого слоя украиноязычной интеллигенции, которая просто боится конкуренции во всем», мені здається українофобським, на підтримку імперської політики Кремля. Правда, знаючи це, йому, мабуть, і запропонували цю посаду. Але мені незрозуміло, навіщо це Януковичу-Ахметову? Займайтеся економікою, заробляйте гроші, а українською культурою нехай займається людина, яка поважає цей народ, його мову та культуру і розуміє, що майже 350 років на цих теренах проводилася русифікація, знищення не тільки культури і мови, але й геноцид українського народу. А хіба це не «різновид інквізиції»? У Криму на 600 тис. українського населення (24%) лише шість україномовних шкіл (1%), недостатньо і кримськотатарських шкіл. А чому навіть у Києві більшість газет російськомовні, й у людей немає вибору, окрім газети «День», яка виходить як українською так і російською мовами. Яка ще нація в Україні, окрім українців, на 100 тис. населення має одну школу, де навчання ведеться рідною мовою? Така ситуація в Криму та на Донбасі, де українцям відмовляють у навчанні в українських школах.
Відомо, що за останнім переписом населення, батьки назвали своїх дітей українцями у 82,93% і тільки 12,70% «русскими». То чому меншість нав’язує свої бажання більшості?
Це робиться для того, щоб українські діти не мали можливості навчатися в українських школах, щоб вони не могли читати україномовних газет. Вам, мабуть, відоме висловлювання В. Жаботинського: «Євреям треба співробітничати з народом, на теренах якого вони живуть». То як би ви були «безнаціональним» Д. Табачником, то ваша антиукраїнська політика нікого не торкалася би. А якщо ви єврей і проводите антиукраїнську мовну та культурну політику в Україні, то тим самим налаштовуєте частку населення проти євреїв. Навіщо це вам та єврейському народу? Я знаю багато євреїв, які поважають український народ, його культуру та мову і не мають ніякого співчуття до імперської політики Кремля. Тому залиште цю посаду і не розпалюйте ворожнечу між українцями та євреями, які живуть у мирі та злагоді. Гадаю, це повинні запропонувати Д. Табачнику і єврейські організації. Хай живе злагода між євреями і українцями.
