Що таке професіоналізм?
Професори Ошанін і Масумов згадують: «Улітку 1921 року до Ташкенту з Бухари привезли партію поранених червоноармійців. У дорозі їм робили перев’язки в санітарному потязі. Але час був літній і під пов’язками розвилися личинки мух... Поранених помістили в клініку професора Ситковського. Черговий лікар зробив дві—три невідкладні перев’язки, а інших поранених тільки підбинтував і залишив для радикального оброблення до ранку. І відразу ж невідомо звідки поширилися чутки, що лікарі клініки «займаються шкідництвом, гноять поранених бійців, в яких рани аж кишать черв’яками». Тоді на чолі ташкентського ЧК стояв латиш Петерс. А він був дуже швидкий на розправу і винесення вироків «вищої міри покарання». За його наказом були негайно заарештовані і ув’язнені професор П. П. Ситковський і всі лікарі його клініки. Однак Петерс вирішив зробити цей суд ще й показовим. І... прорахувався. На суд прийшов і виступив як захисник священик і професор медицини Войно-Ясенецький. Він-то докладно й пояснив тоді суду, що ніяких черв’яків під пов’язками в червоноармійців не було, а були лише личинки мух. А це не одне й те саме. Хірурги ніколи не бояться таких випадків і не поспішають очистити рани від личинок, оскільки давно помічено, що личинки діють на загоєння ран благотворно. Англійські медики навіть застосовували личинок, як своєрідні стимулятори загоєння. Досвідчений лектор, Валентин Феліксович Войно-Ясенецький так виразно й переконливо розтлумачив публічно суть справи, що навіть робоча аудиторія залу схвально загуділа.
— Які ще там личинки... Звідки ви все знаєте? — розсердився Петерс. — Та буде відомо громадянинові суспільному обвинувачу, — із гідністю відповів Войно-Ясенецький, — що я закінчив не дворічну радянську фельдшерську школу, а медичний факультет Університету святого Володимира в Києві!
Зала загуділа. Відважному священику-хірургу тепер аплодували і робітники, і лікарі. «Справа лікарів» із тріском провалилася. Ну, а чекістам просто-таки довелося потім звільнити обвинувачених...»
P. S . Адже ось у чому справа — професіоналізм обов’язково передбачає гідність. Можна вміти робити щось дуже навіть пристойно, але залишитися, все-таки, непрофесіоналом. Професіонал робить добре свою справу незважаючи ні на що і, часто навіть, всупереч (у збиток) самому собі й навколишнім. Це, звичайно, тільки уявний збиток, але потрібно вміти це побачити. Своя справа, своє покликання адже обов’язково накладає свої зобов’язання і свою логіку поведінки. І треба посилитися та вміти всьому цьому відповідати. Іноді можна переступити через логіку іншої людини або, навіть, власну логіку. Але, як можна переступити через логіку свою, насправді тобі властиву, тобто Логіку Господа?
Завжди на відмінно!
(Коментар до публікації Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ «Україна і Росія: історія та образ історії», «День», №65, середа, 9 квітня 2008)
Важко сказати щось нове про публікації в газеті «День» — оперативно, актуально, глибоко, ненавязливо, в найвищому ступені інтелігентно й культурно. Мимохіть зачитуєшся і чекаєш на нові зустрічі.Спасибі!
