За що платять іноземним політтехнологам?
(Відгук на статтю «Політтехнологи вирішують... не все», «День» №135, вівторок, 14 серпня 2007)
Особисто я категорично проти залучення іноземних політтехнологів до участі у виборчих кампаніях. Чому закон забороняє проведення агітації іноземними громадянами за яку-небудь політичну силу, а участь іноземних політтехнологів не обмежує? Адже сучасні політтехнології багато в чому спрямовані на таємне примушування особистості зробити потрібний вибір. Виявляється, що явно агітувати не можна, а таємно примушувати можна.
Політолог Володимир Фесенко зазначає, що сьогодні є мода на американських політтехнологів, як свого часу була на російських.
Олесь Доній ставить дуже актуальне запитання: російські політтехнологи у своїй діяльності допомагали силі, на яку працювали, або ж країні, яка їх делегувала? До цього запитання я би додав своє: а хто сказав, що американці менші патріоти своєї країни, ніж росіяни?
«Геніальні» ознаки суспільства
(Відгук на статтю Інни БІРЮКОВОЇ «Чому ми не навчилися розпізнавати і впізнавати своїх геніїв?», «День» №171, вівторок, 9 жовтня 2007)
Щоб розпізнати генія, треба самому бути трошки геніальним — щоб зрозуміти геніальність думки. І порядним, чесним перед сообою теж треба бути, щоб заздрість не заважала визнати геніальність колеги. Українське суспільство ще не визріло до того ступеня, щоб розпізнавати, визнавати й плекати власних геніїв.
