«Хто не знає мети, той не може знайти дороги»
Шановна редакціє!
Дякую, що ви є, що ви несете в українське суспільство правду й толерантність, що ви «ліпите» патріотів України через культуру й правду історії. Гідна поваги й активна позиція редактора — пані Івшиної. На мою думку, ніщо не може замінити живі зустрічі з людьми, особливо з молоддю. Передплатила цьогоріч вашу газету, та, на жаль, через недогляд сільських поштарів одержую російськомовну. Дуже незручно: доводиться перекладати матеріали, бо ж використовую їх у виступах (я — голова міської «Просвіти» м. Іллічівська), роблю виписки й вирізки. Випускаємо просвітянську газету «Рідне слово», використовуємо матеріали з газети «День», звичайно, з посиланням на джерело.
Зачепила мене стаття І. Капсамуна «Недостойно!» («День», №27, 18.02.09).
Хоч як це гірко визнавати, але даний інцидент є частиною того поняття, про яке пише автор, — «разгулявшаяся демократия». І знову, вже вкотре, переконуюсь: людям повинна світити попереду якась зірка (національна ідея, яку не втілює в суспільстві нинішня влада!). Якщо цього немає — маємо те, що маємо... Хаос, аморальність, агресію...
Згадується клич Січових стрільців: «Хто не знає мети, той не може знайти дороги». Дивно. Скільки в нас асоціацій, інституцій, центрів, а віз і нині там. Чи не можуть означити цю мету й вести роботу по її втіленню, чи не хочуть, чи їм заважають?
Наш народ, який пройшов через такі жахливі експерименти й, врешті-решт, втратив кращих своїх представників, повинен іти до демократії поступово, поетапно. На цих етапах необхідно формувати еліту й виховувати народ. Як? ЗМІ — засіб №1. А в нас тут господарюють Росія та прямі вороги державотворення. Потім — освіта, особливо вищі навчальні заклади, які поназивались національними, а не хочуть знати ні мови української, ні культури.
І врешті — кадри. На першому місці повинен стояти патріотизм! Кажуть, що професіоналізм... Але професіонал без любові до України буде служити тільки заради грошей, а то й шкодити країні, в якій людина живе. Зверніть увагу, скільки таких сьогодні нас оточує! Ось і все, таке моє бачення становлення Вітчизни. І через усе наше суспільне (навіть інтимне) життя повинно проходити святе слово — Україна!
А що ми зараз спостерігаємо? В нашому місті Іллічівську два місяці на 16-поверховому будинку майорів прапор РФ. Зверталися в СБУ, до влади — ніякої реакції. Президент України нагороджує українофобів. Мало того, що День Перемоги й День захисника Вітчизни ворожі сили використовують для знеславлення України, так їм надали ще одну можливість — День воїна-інтернаціоналіста. Їх пошанували, а вони 15 лютого 2009 р. на офіційному заході показали свою «зрілість» і «патріотизм». Ні, вони не герої, а жертви, і потребують турботи й допомоги. Але за будь-яких умов будуть гідні поваги тоді, коли стануть патріотами України.
с. Молодіжне Одеської області
Погляд на себе очима розумного сусіда дозволяє краще усвідомити свої переваги та недоліки
Я вдячний газеті «День» за регулярне знайомство читачів з людськими обличчями сучасної Росії. Саме таким є інтерв’ю з російським журналістом Євгеном Кисельовим («День», №36, 3.03.2009 р.). Росія — наша сусідка. Тому приємно знати, що там є люди, які дотримуються демократичних переконань. Звичайно, дуже шкода, що не вони визначають політику Росії, але все-таки вони є. Водночас цікаво подивитися на себе очима громадянина іншої держави. Є речі, які вже стають в Україні буденними. На них вже перестають звертати увагу. Та ж «Свобода слова». А в Росії про це можуть тільки мріяти. Демократично мислячі росіяни розуміють, що нинішнє керівництво Росії веде їхню батьківщину в глухий кут. Росії потрібно не відновлення її гегемонії на пострадянському просторі, а становлення демократичного суспільства. Тому найкращим, що може бути в Україні для Росії, є успіх демократії. В такому разі Україна слугуватиме прикладом для Росії. Цей приклад сприятиме приходу до влади в Росії справжніх демократів, які забезпечать розвиток країни на засадах євроатлантичної цивілізації. Однак тривожить, що в нинішній Росії переважає зневага до свободи. І це сказав не якийсь український націоналіст, а росіянин.
Також не можна не погодитися з Євгеном Кисельовим в оцінці неоголошеної війни СРСР в Афганістані.
