У Національному музеї літератури України відбулася презентація автобіографічної книжки Маргарити Довгань «Ріка життя». Це розповідь-сповідь журналістки, шістдесятниці про час українського національного руху 60—80-х років минулого століття та про його учасників: Василя Стуса, Івана Дзюбу, Івана Світличного, В’ячеслава Чорновола, Зеновія Красівського та багатьох інших.
У книжці авторка також розповідає про своє родинне коріння, про своє життя, яке розпочалося 1930 року. Проте, незважаючи на такий солідний вік, пані Маргарита напрочуд енергійна, життєрадісна, дотепна. І щира. Тому й презентація пройшла у легкій, невимушеній атмосфері, зібравши повну залу зацікавлених і доброзичливих до неї людей.
Володимир Шовкошитний, письменник, громадський діяч, сказав, що пані Маргарита може розповісти про кожного дисидента. Вона «сприймала кожного таким, яким він є, і з усіма дружила». Тому попросив, щоб написала «максимум того, що знає про кожного, бо це сторінка нашої історії».
Політик, народний депутат Верховної Ради України п’яти скликань Іван Заєць акцентував, що «книжка написана і серцем, і розумом». І навів, на його думку, ключові слова із книжки: «Згадую давнє, тривожуся теперішнім», висловивши сподівання, що люди зможуть побачити ще не одну книжку пані Маргарити.
Політв’язень, дисидент Василь Овсієнко (зробив 180 інтерв’ю з учасниками дисидентського руху), наголосив, що «Ріка життя» — класика мемуаристики. А пані Маргарита — «дуже гарна оповідачка» з чудовою пам’яттю і щирою розповіддю. Половина книжки — це інтерв’ю, яке Василь Овсієнко взяв у пані Маргарити.
Олександр Сугоняко, громадський діяч, шеф-редактор газети «Наша віра», відзначив, зокрема, що «шістдесятники — особливий тип людини, який був у нашій історії. Без них ми би не мали України».
Віра Соловйова, директорка видавництва «Кліо», сказала, що вдячна своїй видавничій долі, що обдаровує спілкуванням з авторами, вдячна за кредит довіри. І що пані Маргарита «всіх засіває своєю енергією, теплом, неспокоєм, спонуканням до роботи». Сподівається, що все це буде довго.
На презентації книжки були присутні два ветерани російсько-української війни. З ними Маргарита Довгань познайомилася в київському військовому шпиталі. Туди ходила впродовж трьох років, записуючи їхні розповіді. У результаті минулого року вийшла її книжка «Шпитальні нотатки». Ці два бійці — одні з героїв книжки.
Вони сказали, що пані Маргарита додавала їм жаги до життя. Для них вона — воїн. І, знявши з грудей, вручили їй свої військові відзнаки. Закінчили свій виступ словами: «Дякую за службу!».
На презентації виступила літературний редактор книжки Тетяна Кришталовська, порадувала присутніх і свою бабусю онука пані Маргарити, Стефанія — оперна співачка. Були ще кілька музичних вітань.
Модерував захід Олексій Сінченко — літературознавець, кандидат філологічних наук.
Під кінець презентації Маргарита Довгань попросила свою знайому прочитати іронічно-теплий лист, написаний сестрою Василя Стуса про своїх правнуків. Закінчується він словами: «Жити хочеться!».
У книжці «Ріка життя» надрукована поезія пані Маргарити, яку вона раніше скромно приховувала від знайомих. Там, зокрема, є такі поетичні рядки:
Падає сніг, падає листя. Втомлено падає час на долоні мої.
Що ж. Я візьму пісочний годинник, перекину його — час почнеться ізнов.
