З отриманням незалежності у нас з’явився шанс зробити Україну демократичною незалежною країною, рівноправним учасником світового співтовариства. Але справжня незалежність у нас буде ще не скоро. Приклади? Будь ласка. Росія не може змиритися з тим, що її історію потрібно переписувати, і її вік стане усього якихось 400 років, з часів Московської держави, а не Київської Русі. А «велика і могутня» цього визнавати не хоче.
Церква — це окрема розмова. Якщо у церквах УПЦ Московського патріархату моляться за тих, хто воює в Чечні, а наших героїв (наприклад, Мазепу) проклинають, то зрозуміло, що ця церква налаштована проти України.
Тому треба рішуче відстоювати свої інтереси, не озираючись на Москву. Поважають тільки сильних і послідовних, і Прибалтика це давно зрозуміла. Інше питання — що за газ і нафту Росії треба платити, як всі країни, і жодних союзів не треба, тільки партнерство.
Способів відстоювання своїх інтересів — безліч. Чорноморський флот давно час перевести на оренду відповідно до міжнародного права. Транзит газу й нафти збільшувати у залежності від рентабельності. Те, що Росія має намір будувати в обхід України новий газопровід, — це далеке майбутнє. Тим більше, що й Білорусь згодом також може збільшити плату за транзит. Росія ж не буде відрами носити нафту на Захід. Захід на нас давити не буде, а змушений буде домовлятися. Тоді й будемо ми партнерами як iз Росією, так і з Заходом. Боятися не треба — просто потрібно більше рішучості нашому керівництву.
У політиці секретів немає, є кон’юнктура та зацікавленість. Так що наше майбутнє — у наших руках. Достаток нам ніхто не дасть, за нього треба боротися самим.
