... Нещодавно комітет Верховної Ради з євроінтеграції у приміщенні НАН України провів громадські слухання «Українська мова в контексті євроінтеграції: виклики і відповіді». Великий інтерес, як на мене, викликала тематична панель, присвячена чинному законодавству з питань мовної політики. Важливо, що найбільшою загрозою українській мові учасники слухань визнали закон про мови Ківалова-Колісниченка. Директор Інституту української мови НАНУ професор Павло Гриценко зіронізував, назвавши ще одного автора цього закону. Мовляв, це «Закон Кремля-Ківалова-Колісніченка» або «Ка-Ка-Ка». На думку громадськості, цей закон уже посприяв зниженню державного статусу української мови, засиллю у владі русифікації, дефіциту українського медійного та кінопродукту в ефірі і навіть відсутності міжнародних стандартів викладання української мови як іноземної.
Інколи кажуть: «А хто вам, письменники, лектори, просвітяни, заважає займатися утвердженням українською мови?» Відповідаю. Не так заважають, як не допомагають. Колим було більше митців, шанувальників української мови у парламенті, сфері державного управління, то більше було в НСПУ і запрошень на зустрічі в школи. Тоді письменники і без державної допомоги відвідали десятки шкіл, від яких мали щирі подяки. Але торік уже було менше запрошень. От і думаю: невже освітяни за демократичної влади виявляють меншу зацікавленість членами НСПУ, ніж було до Євромайдану?
Чимало робить товариство «Знання». У нас українська — мова лекцій, щотижня. Часто — і про українську мову. Цікаві зустрічі з живими класиками, такими, як Герої України І. Дзюба, Ю. Мушкетик, І. Драч, головою НСПУ М. Сидоржевським, головою «Просвіти» П. Мовчаном, народним артистом України А. Паламаренком, академіком НАПН В. Тищенком, філософом і журналістом «Дня» С. Грабовським... Велику роботу на підтримку української мови проводить «Просвіта».
Вплив громадян на розвиток мови був би дієвішим за підтримки їхніх дій державою. Адже роботи — по обрій! Зайдіть у будь-яку організацію, на будь-яку вулицю, і ви побачите, що переважає реклама іноземною мовою. А які газети продають там, де Головпоштамт, Залізничний вокзал у Києві? Між десятків ЗМІ лише одиниці — українською. Медик і літератор А. Іщук пропонує «Союздруку» називатися «Укрдруком», може, це допоможе його українізації. Зайдіть до книгарні «Наукова думка». Чи придбаєте ви там III–V томи 20-томного «Словника української мови»? Ні. Їх не можуть придбати і ті, хто передплатив і придбав перші два томи. А де фінансова підтримка україномовній пресі, багато авторів якої забули, що таке гонорар?
Які ж ще є пропозиції, крім ухвалення закону про мови та українізацію влади? Добре було б, якби вища влада спромоглася здійснити опубліковану пропозицію О. Мельника на сайті Президента України — оголосити в країні десятиріччя української мови, віки гнаної за бездержавності в нас, чого не зазнала інша мова. Товариство «Знання» запропонувало Президентові України створити Всеукраїнський державно-громадський фонд національно-патріотичного виховання, який міг би спонсорувати і витрати на заходи щодо української, надто на сході і півдні, в чому нас переконують зустрічі з військовими в Одесі, від НСПУ, і в зоні АТО, від товариства «Знання».
Багато залежить від кожного українця. Що передплачуємо, читаємо? Чи українську газету, журнал? Передплатіть для свого друга «День», «Освіту», «Українську літературну газету» або «Літературну Україну» — і тоді щодня чи щотижня у дім від вас нестимуть подарунок, та ще й рідною мовою!
Є відкритий ефір кілька разів на день на Українському радіо, певні можливості і на телебаченні, у пресі, є сайт Президента України — телефонуймо, пишімо, використовуймо довгождану свободу! Відкрийте у «Фейсбуці» свою сторінку, своєрідний відеожурнал, з миттєвим записом новин, спілкування зі світом! Протидіймо інформаційній війні, що торує дорогу агресії.
