«Витязем української поезії» назвав Василя Симоненка письменник Олесь Гончар.
Поет прожив на світі лише 28 років (з них художній творчості були віддані переважно безсонні ночі останніх семи років) і назавжди увійшов до історії рідної літератури. Твори його, наповнені почуттям величезного людинолюбства («Ти знаєш, що ти — людина?») і вистражданого патріотизму («Я проллюся крапелькою крові на твоє священне знамено»), щирістю і добротою, ранньою, проте ж достовірно сковородинівською за своєю проникливістю і спорідненістю з народним світосприйняттям мудрістю («...бо на світі той наймудріший, хто найдужче любить життя») та влучним українським гумором (мініатюри циклів «Веселій дріб’язок», «Заячий дріб»), майже через півстоліття після відходу творця у вічність залишаються дорогоцінним надбанням духовної культури все нових і нових поколінь.
Справжня поезія не схильна до модної кон’юнктури стилів і віянь. Свідчення цього — зростаючий попит на книги Василя Симоненка, популярність його щирого слова серед нинішньої молоді — ровесниками навіки нестаріючого майстра поезії, який пішов у 1963 році. У Бібліотеці української літератури в Москві до 75-річчя від дня народження В. Симоненка відкрилася велика виставка. На ній представлено десятки видань, журнальних і газетних публікацій, інших документів із фонду бібліотеки, які розкривають життя і творчість того, хто, кажучи словами іншого його соратника в поетичній когорті шестидесятників Івана Драча, «холуйське павутиння запалив пожаром голови». Скромна церемонія перетворилася на літературні читання (багато хто з присутніх гостей читав улюблені вірші Василя Симоненка). З особливим натхненням вони прозвучали в прекрасному виконанні актора Миколи Решетняка і поета Володимира Лєсового, а співачка Лариса Білан з Полтави — землячка Симоненка, зворушливо виконала пісні на слова поета. А потім у теплій атмосфері дружнього чаювання продовжилися обговорення теми «Феномен шестидесятництва в українській літературі ХХ століття і Василь Симоненко».
Потрібно не лише шанувати пам’ять чудового поета, але й читати його, знаходити в його творчості настільки необхідні сьогодні почуття і думки «на злобу дня» — про це говорили учасники вечора. А через декілька днів гість урочистостей — московський поет і перекладач Володимир Артюх передав у бібліотеку новий переклад вірша Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина».
